Добро пожаловать, Гость. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.
Вам не пришло письмо с кодом активации?

Войти

 
Расширенный поиск

51307 Сообщений в 4426 Тем- от 1584 Пользователей - Последний пользователь: antixxrist

16 Октября 2018, 06:34:29
Форум черкасских велобайкеровВелопоездки и велопутешествияПокатушки (Модераторы: Billy, Pavka, Edwardpo)Міні-звіт покатушки "10+1 негритят або Партизанськими стежками!" очима новачка )
Страниц: [1]   Вниз
Печать
Автор Тема: Міні-звіт покатушки "10+1 негритят або Партизанськими стежками!" очима новачка )  (Прочитано 179 раз)
0 Пользователей и 1 Гость смотрят эту тему.
Yaris
Велотормоз
*
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 7



Просмотр профиля
« : 16 Августа 2018, 12:44:55 »

ПЕРЕДМОВА (НЕобов'язково до читання  Подмигивающий)
Поїздка була досить спонтанною. Бажання випробувати себе і свій бюджетний "двохподвіс" в нормальних умовах не покидало мене з моменту покупки, але на жаль, в моєму місті немає ані цікавих місць, ні компанії, з ким би можна було провернути таку авантюру, тому почав шукати однодумців по близькості. Випадково натрапив на форум черкаських велобайкерів http://forum.velo.ck.ua - і що не менш важливо - живий форум :-)

Підписавшись на покатуху, яка просто чудово підходила мені за часом, так як і туди і назад був дизель, який мене привезе і відвезе додому, тому що проживаю в сусідноьму місті Золотоноша. Довго думав варто чи ні, адже дистанція в 60-70 км з купою підйомів і спусків, здавалася трохи важкуватою для людини, котра їздить 20-30 км з трьома некрутиими підйомами довжиною до 100 метрів, але все ж таки жага до хоч якихось нових відчуттів і краєвидів перемогла Улыбка.

Покатуха очима новачка Покатушка

Для мене покатуха почалася о 3:30 ранку. Прокинувшись, ситно поївши, приготував сумку і зібрався в дорогу, так як до вокзалу ще їхати як мінімум 5 км, а дизель вже в 5 ранку. О 6:00 зустрів уже й інших учасників покатухи, і в Черкасах разсілись в різні вагони. Так спочатку я познайомився з Колею, Ірою і Аріною. Не прийшлося і без веселих курйозів - дехто сів не в той дизель Веселый Так я заочно познайомився з Віталієм, але всі звали Вандалька  Улыбка

Прибувши на станцію. ім. Т. Шевченка, почекавши всіх, випивши каву ми висунулися в дорогу.


Проїхавши трохи місто ми виїхал на трасу. Проскочивши маленький шматочок траси Сміла - Умань, ми потрапили в тунель з дерев, який тягнеться до самого лісу.


Після спуску дорога була уздовж ставка, на якому немає ні відпочиваючих ні рибалок, лише самотній лебідь чи лебедиха спокійно плавала в ставку  Улыбка. Тут і був уже маленький привал.





Після привалу ми ринули далі. Польовими дорогами з високими підйомами і просто очманілими спусками ми потрапили в якесь село, де поповнивши запаси води знову нас чекав  шлях на підйом.












Здавалося б скільки підйомів - що може бути гірше, але ... ми в'їхали в ліс, і от підйоми в лісі набагато цікавіші, ніж просто підйоми, з брудом, вимитими дорогами або зовсім без дороги, гіллям, комарями, хоча завдяки кропиві - комарі майже не відчувалися, але все це компенсувала краса природи та дивовижні спуски, навіть по вимитих дорогах були дуже швидкими і класними.

Після чергового спуску, як ми називали, наш "предвадітель" сказав - нам сюди  Подмигивающий. За два роки дорога заросла, і це було маленьким сюрпризом) Трава і бур'яни, висотою до півтора-двох метрів, не могли бути непоміченими, колючки, і ще кропива - мені здалося, що це найгірша дорога. Після невеликого підйому ми потрапили на поле, де зустріли косулю, красиву і граціозну як дика гірська лань :-)





Але, хай йому грець, вся краса поля на цьому і закінчилася - напевно на той момент була найжахливіша ділянка всього маршруту, йти було складно, не те щоб їхати, але ентузіазм не пропав і хто як міг так і пробирався через переоране поле, жаль що ніхто так і не сфотографував.

Після поля був невеликий піт-стоп так як "предвадітель" Коля пробив колесо  В замешательстве. Врешті-решт після чергового підйому та спуску нас чекав дерев'яний млин. Вітряк виглядає непогано, має три поверхи, і на кожен з поверхів є вільний доступ.

























Тут влаштували невеликий привал, хвилин на 50 і висунулися далі. До цього часу я вже встиг поспілкуватися з більшою частиною групи і знав Євгена, Сергія, Влада, Олексія, Колю, Вандальку, Іру, Аріну і Даніла, у якого був найоригінальніший велобайк :-).




Проїжджаючи село, назви не пам'ятаю, в місцевому магазинчику зробили 10 хвилинний привал, випили по квасу і поїхали далі.




У районі обіду ми потрапили в ліс в альтанку на сосісінг. За дві години відпочинку встигли і посмажити сосиски і, за пропозицією Євгена, запекти кукурудзу, яка виявилася дуже смачною.












Між іншим, відгадайте загадку - "Скільки потрібно людей щоб прибрати дві ланки ланцюга?".  Подмигивающий




Далі вся дорога була по лісу, це було чудово - дорога змінювалася кардинально після кожного повороту. Після довгого, але дуже класного спуску, ми зупинилися перед воротами психдиспансера, на території якого знаходилася печера Ірдинського Виноградського Успенського монастиря.






Після фото-відео зйомки поїхали назад до розвилки щоб потрапити на партизанську базу. На розвилці до нас приєднався ще 1 велобайкер на шосейнику, це був Юра  Велобайкер


Дорога була відносно хорошою, навіть в лісі, крім двох дерев, які лежали посеред дороги. Після подолання цих маленьких перешкод нас чекало ще два підйому. Вимита глина, кропива, пісок, гілки, кропива, комарі і знову кропива - такого розмаїття за одну поїздку я ще не бачив Подмигивающий!


Пізніше спуск в купу, на той момент вже любимої, кропиви і знову підйом. І ось - ми на партизанській базі.
















Після дрібного перекусу і фотосесії виїхали в сторону Сміли, по дорозі додому була ще старовинна церква. Дорога назад була помірною, без особливих підйомів та спусків.





Потрапивши до церкви, всі бажаючі зробили фото і ми поїхали на "фініш", на ст.ім.Т.Шевченка. Назад поверталися селами, і трохи трасою. На повороті до Сміли Даніл поїхав на Черкаси, а ми поїхали на вокзал. Після вечірнього перекусу влаштували на пероні фотосесію і знову різними групами розділу по вагонах для поїздки додому.



Кілометраж по Strav'і приблизно 78 км, всього 12 з половиною годин, чистої їзди 6 з половиною годин.


Особисто я отримав море позитивних спогадів і емоцій, від самої поїздки і від всіх хто був на покатушкі. На цьому все, і спасибі за увагу.

P.S. Хочу частіше катати  Строит глазки
« Последнее редактирование: 16 Августа 2018, 12:49:29 от Yaris » Записан
Леон
Велочайник
**
Offline Offline

Сообщений: 53



Просмотр профиля
« Ответ #1 : 16 Августа 2018, 12:57:09 »

Отличная покатуха в хорошей компании) За классный отзыв - жирный лайк!))
Записан
irishe4ka
Велобайкер
***
Offline Offline

Пол: Женский
Сообщений: 146


Только вперёд!


Просмотр профиля
« Ответ #2 : 16 Августа 2018, 12:58:50 »

Ярік, дуже класний звіт!!! Улыбка
Молодець, що поїхав та особливо, що послухав поради написати цей звіт на форумі!  Подмигивающий
Записан
Topman
Велоперец
****
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 381

096восемь168241


Просмотр профиля
« Ответ #3 : 16 Августа 2018, 13:15:29 »

Звіт бомба
Записан
Yaris
Велотормоз
*
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 7



Просмотр профиля
« Ответ #4 : 16 Августа 2018, 13:41:00 »

Всім дякую) дуже приємно, не думав, що буде така реакція  Улыбка
Записан
madfox
Велочайник
**
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 84


брутальний райдер


Просмотр профиля
« Ответ #5 : 16 Августа 2018, 14:49:30 »

Тепер у нас з'явився свій літописець!  Подмигивающий
І не біда, що живе він на іншому березі - нам давно вже пора обкатувати і лівобережжя в т.ч.

Yaris, дякую за змістовний звіт!

Додам трохи від себе (тим більше дехто просив "відписатись", тож краще пізно ніж ніколи)))

Після фотосесії на пероні, попрощавшись і дочекавшись коли уся чесна компанія піде сідати на потяг, як і планував, я розвернув коня на трасу до Черкас.
Вночі на трасі трафік невеликий, до того ж їхав в розслабленому темпі, насолоджувався прохолодою і отримував задоволення від їзди. Двічі зупинявся "в полі" і споглядав зоряне небо. Так, зорепад був. Але я, чесно кажучи, сподівався на більше (фотать не було сенсу). Тим не менше зоряне небо за межами населених пунктів з його Чумацьким шляхом, з усіма сузір'ями - вражаюче видовище, це просто треба бачити, щоб відчути різницю з містом.
Отак неквапливо і дістався додому до опівночі.

  Улыбка
Записан
ВаНдАлЬкА
Веломонстр
*****
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 801


Велобыдло


Просмотр профиля WWW
« Ответ #6 : 16 Августа 2018, 15:26:15 »

Крутий звіт!

Доповню і свою частинку звіту ))

Вийшовши на вокзалі в Черкасах заскочив додому закинути в рюкзак фотоапарат та штатив. Дорогою зустрів товариша і майже до 12 ночі пили пепсі і катались по місту.
Покатушка
Після опівночі товариш пішов дивитись сни, а я поїхав за насосну станцію шукати зоряне небо без надмірного світла від міста.

Виперся на пляж (який колись рекомендував для споглядання місячного затемнення). А там темно... Тихо... Чути кожен шорох. Шокирован
Вирішив залізти в воду і змити з себе пил покатушки. Вода тепла, а от повітря було холодним та й пісок був не теплий. Вкутавшись у велокофтину поставив фот на штатив і почав "ловити" зорепад.

Очима за годину побачив аж 4 метеорити. Фот не вловив жодного.

Більше сам не поїду в безлюдні місця ))

Поки їхав додому встиг зігрітись Улыбка

Як результат маю +38 км до покатушки.

Вдома був майже о четвертій ранку.
Записан

semiora
Велобайкер
***
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 242



Просмотр профиля
« Ответ #7 : 17 Августа 2018, 08:28:42 »

було дуже круто, дякую всім за покатуху, яріку за звіт  Крутой
Записан
Anthony
Велочайник
**
Offline Offline

Сообщений: 73


Просмотр профиля
« Ответ #8 : 17 Августа 2018, 09:46:45 »

Отличный отчёт.
Записан
Страниц: [1]   Вверх
Печать
Перейти в:  

Подпишитесь на RSS-ленту!