Добро пожаловать, Гость. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.
Вам не пришло письмо с кодом активации?

Войти

 
Расширенный поиск

51308 Сообщений в 4426 Тем- от 1584 Пользователей - Последний пользователь: antixxrist

16 Октября 2018, 17:04:59
Форум черкасских велобайкеровВелопоездки и велопутешествияВелопутешествияОтчеты и результаты (Модераторы: Billy, Pavka, Edwardpo)Таганча - Канев
Страниц: [1]   Вниз
Печать
Автор Тема: Таганча - Канев  (Прочитано 2023 раз)
0 Пользователей и 1 Гость смотрят эту тему.
MaZiLo
Велоперец
****
Online Online

Пол: Мужской
Сообщений: 361



Просмотр профиля
« : 01 Сентября 2015, 21:05:05 »

Всього учасників 3: Тигра-Іра, MaZiLo-Коля, Topman-Толян.
Поломок-1, Проколів-0, ДТП-2.
Всього за два дні проїхали близько 190 км та піднялись на 2500м сумарно....

День перший
Несподіванки гарні та недуже

    Десь за недільку до Дня Незалежності України Topman запропонував мені проїхатись  на озеро Кратове, що під Таганчою, він хотів розвідати нові дороги туди, передбачалась типова поїздка, але виявилось все не так «однозначно»  Смеющийся
    Ще до старту почались невеличкі «неприємності».  Коли виїжджав з дому, Topman передзвонив і сказав, що запізниться на 20 хвилин.  Як зазвичай прийшлось чекати не 20 хвилин, а більше. По приїзду Topman пожалівся, що його новенька пляшка гепнулась об асфальт і від ковпачка відвалився шматок пластмаси. Тигру ми ждали ще довше, приїхавши вона пожалілась, що їй мішають сумки на багажнику, прийшлось їх перепаковувати. 
    І от нарешті ми виїхали….. Тигра та Topman  їхали попереду,  я їхав позаду, періодично поглядаючи чи немає машин, щоб завчасно перестроїтись в колону. Виїхавши за Дахнівку, в черговий раз глянувши назад, а потім глянувши вперед в мене вирвалось одне «французьке слово» тому, що Толя загальмував різко (побачив свою улюблену ягоду, глід) і я не встигав його об'їхати. ДТП… після огляду велосипедів було виявлено звернутий  руль (у мене) та зрізаний каремат у Толяна, поспілкувавшись на «французькому» ми дійшли згоди, що вині обоє  Грустный
    До Ольшанки ми проїхались без пригод, погода була пречудова, дорога вкатана.  Понад Ольшанкою до с. Байбузи взяли непоганий темп, життя наладжувалось…





    Перед Байбузами на одній із стоянок в Іри ламається велокомп (як згодом вияснили був перебитий провід, випадково)… 
    Заїхавшии в Байбузи перекусили яблуками і відразу трішки блуконули, бонусом нам була церква Успіння Пресвятої Богородиці.



    Асфальт на відрізку Байбузи-Яснозіря десь на четвірку (по словам Толяна). В Яснозірї набрали в місцевих доброї води, розпитали за дорогу до с. Кумейки. Судячи з їхніх слів нас чекало випробовування суцільними пісками, але піски, як виявилось, були не такими злими як казали, більшість дороги їхали. По дорозі до Кумейок на піску, Іра трохи відстала, дочекавшись її ми замітили, що в неї занадто веселий настрій і вона об’явила нам, що будемо їсти варену кукурудзу, виявилось ті качани кукурудзи ще лежали на узбіччі і ми з Толяном їх ігнорили, наша хазяйновита супутниця підбирала. Кукурудзу ми розподілили між всіма, щоб розгрузити Іру, рушили далі.
    На окраїні Кумейок зупинились перепочити і перекусити. Я звернув увагу групи, що між деревами безліч стежин, через кілька хвилин було виявлено ще масу мурах, ми вирішили перекочувати на інше місце, через дорогу. Через хвилин 5 пройшло чималеньке стадо корів, якраз через те місце, де ми зупинились на відпочинок спочатку, було зрозуміло хто поробив ті стежини, добре що ми перейшли звідти. Заправившись і перепочивши вирушаємо далі. Згідно карти генштабу від с.Кумейки до с. Сахнівка грунтова дорога, Толян передбачав глибокий пісок, але виявилось що там асфальт – колись був… від нього залишилось кілька клаптиків. Толяну дорога сподобалась, як на мене вона «фігова» - розбитий асфальт і засипана камінням для лісовозів, потрясло знатно, але ліс там пречудовий.




В Сахновку в’їхали через луг, що тягнеться вздовж річки Рось, сам в’їзд в село розбили корови своїми копитами, отримали ще одну порцію масажу. В самій Сахновці таки знайшли обсерваторію (нажаль не діючу), минулого разу, коли ми тут були – то шукали в зовсім іншому місці.



    Асфальт в самому селі непоганий, тому ми релаксуючи їхали неспішно. Перед виїздом із села проїхали аварію – судячи зі всього машина їхала на великій швидкості і злетіла з дороги. Уже за селом я вирвався вперед на підйомі. Поки інші доганяли, я хотів спробувати сливи, що росли на узбіччі і тут мабуть спрацював стадний інстинкт – Толян рванув до того ж дерева безжалісно підрізавши Іру, а Іра не встигла відстібнути контакти - лягла полежати на асфальті і почала говорити по «французькому». Згадуючи недавню травму ноги Іри, в повітрі почав відчуватись запах «епічного фейла» і завершення поїздки(((( Але слава богу все обійшлось, нога була перев’язана і змащена якимось чудо-кремом, ми продовжили поїздку…

    По дорозі знайшли облагороджене місце якоїсь криниці, правда з водою там було туго.




    Доїхавши до повороту на Горобіївку, замість очікуваного грунту, ми узріли прекрасний як скло асфальт та підйом у 8%. Після підйому були найдені сливи і група за мовчазною згодою трішки попаслась. В самому селі навкруги був мальовничий пейзаж: пагорби лісові галявини, красиві колоритні хатинки.




    Толян розказував про якусь легенду, що тут повинна бути смачна вода, я все те пропустив мимо вуха - як на мене після кількох десятків кілометрів люба вода буде смачною, аби тільки без всяких стрьомних присмаків)) Спитавши місцевого жителя де можна набрати води, він запропонував набрати в нього в дома, що був через дорогу, все таки добрі у нас люди…. Хоча може він хотів просто відірватись від «агрофітнесу»…  Набираючи воду розпитуємо, виявляється асфальт покладено 5 років тому назад, але облом - десь через кілометр він закінчиться та почнеться брущатка та щебінь, розповів як доїхати до озера через Попівку. Але в нашого «Сусаніна» були інші плани, тому ми поїхали іншою дорогою…




    Далі зустріли місцевих велосипедистів, в них уточнили дорогу. Підказаний ними поворот ми "успішно" провтикали… Поки стояли думали що робити, до нас підійшли бабки, запитавши чи не заблудились ми, почали розказувати як можна проїхати – виявилось що ми все таки провтикали поворот, але попереду є ще одна дорога… Нас потянуло туди, а дарма(



Хоча краєвиди були пречудові...




    Виїхавши з села ми попали в яр, дорога явно не популярна, трава по пояс…. Аби не забити трансмісію було вирішено пройтись пішком, по дорозі Іра знайшла м’яту до чаю (хазяйновита дівчина все таки). Потім ми уперлись в ліс і дві дороги…



По совітувавшись вирішили звернути направо, так як нам потрібно було їхати в тому ж напрямку. Через пару  сотнів метрів дорога закінчилась….



    Назад, чи пробувати прорватись через ліс? По карті недалеко дорога, яка йде в потрібному напрямку… Ок, пробуємо через ліс… Дорогу не знайшли( Зато знайшли кучу повалених дерев, були прокачані оборотні вирази які не вимовляються в при дамах і громадських місцях та пройдено рясні кущі кропиви і все це пройшли під гучний концерт армади комарів (хоча до Мошногірських орд їм ой як далеко).  Ну короч…  йшли ми так вгору/вниз/вгору…. Дорогу зазначену на карті так і не знайшли, були деякі натяки що вона тут колись була, але це нам мало чим помогло… І тут через деякий час блукання ми почули гуркіт важкого мотоцикла. Бачу, що народ впав духом та силами, а дорогу нам перекрили непролазні хащі, пропоную їм зачекати на місці, а я пройдусь і пошукаю дорогу… Через метрів 50 я дорогу таки знайшов, уточнив кудою краще на неї вийти. Коли всі вийшли в велосипедами на дорогу деякі мало не цілували її))))



    Спустившись по найденій дорозі в село, вже десь хвилин через 20 ми були на озері. По дорозі зустріли кілька медянок, Іра була під враженням…



Розбили табір, приготували кашу (каша як на мене була недоварена трохи, але смачнюча), попили чай з м’ятою (Іра дякую) та коржиками. Вийшло так, що кожен взяв собі палатку, тому всі спали як в «пентхаусі». Про медянок вже ніхто й не згадував))
Загалом за день проїхали 94 км



День другий
Несподівана зустріч та дивна істота із лісу

    На другий ранок я проснувся від чийогось голосу та шарудінням біля палатки – то був Толя, просив сирники… Матюкнувшись я глянув на годинник, без чогось 7 ранку, якого х… Давши сирники я завалився дальше спати, була маленька думка встати і пофографувати табір в ранковому сонці, але її запхнув подалі і провалився в сон…
    Через годинку проснувшись, я виповз з палатки, побачив, що Толян кочегарить біля костра, Іри не було видно, мабуть ще була в обіймах Морфея. Толя пожалівся, що вночі було чутно як падають гілки та жолуді, гуділа сова та ще якісь дивні пташки  (яких ми з вечора, з легкої руки Іри нарекли «птеродактилями»), а з самого ранку дятел почав завзято та методично довбати стовбур, від чого він остаточно прокинувся. Відрапортував, що ходив на озеро та покормив риб залишками каші з тушонкою, сходив далі по дорозі, по якій ми проїхали і знайшов зелений горіх який йому  по запаху чомусь нагадав запах церковного ладану(припускав що мускатний горіх). Запах й справді був незвичайний, але що то мускатний горіх я засумнівався…



    Трохи згодом нас своєю появою нас порадувала Іра. Я приготував молочну кашу з вівсяних пластівців та родзинками (в мутльтиварці все-таки легше готувати). Каша пішла на ура, хоча я її забув посолити, попили чаю та каву. Зварили кукурудзи



Потім Іра з Толяном пішли скупатись в озері, а я неспішно збирався табір. Водичка в озері збадьорила їх добре, по поверненню швидко зібрались, попалили сміття та двинули на Канів, десь близько 12:00.




    В Поташні ми набрали води в дорогу, нас там же пригостили яблуками, подякувавши ми поїхали в сторону с. Мартинівка. Справа по трасі відкривався здоровенний лісовий гористий масив (в мене з’явилось бажання обов’язково туди повернутись і пройтись тими місцями). По дорозі зустрічалась алича, море яблук, слив, груш, група періодично зупинялась, щоб попастися.

Іноді пофотатись)))



    Доїхали до підйому на Канів, я підкріпився снеками (інші чомусь відмовились від перекусу, вирішили просто перепочити) через декілька кілометрів ми були біля підніжжя гори з градієнтом в 12% переключились на 1/1. Виїхавши на гору знайшли тінь на узбіччі ми з Толяном, вирішили зачекати Тигру яка трішки відстала. Через кілька хвилин до нас під’їжджають велосипедисти, кажуть що бачили нашу красуню, вона неспішно, але впевнено їде під гору і скоро нас наздожене. Поспілкувавшись, вони нам розповіли, що вони з Харкова, в них велопохід на 2 категорію на 7 діб,  стартували з Миронівки, кінець маршруту в Знамянці. Їдуть з Таганчі, де також проривались через буреломи, але з іншої сторони, обманувшись картою… Їдуть в сторону Черкас, але з ночівлею під Хрещатиком, ми розповіли як добратись до ГЕС, та що можна цікавого глянути в Каневі та Черкасах роз’їхались – вони поїхали вліво щоб добратись до ГЕС та до пам’ятника бронепоїзду, нам потрібно було до АТБ поповнити енергетичні запаси, тому ми почали спуск в Канів.



Закупившись в АТБ пішли відпочивати на лавочку в тіньку, неподалік магазину. Хвилин через 20 знову зустрічаємо харків’ян. Я запропонував продовжити дорогу далі разом, на Тарасовій горі з нашої не був один Толя, тому запропонував йому піднятись разом харків’янами, а ми Ірою зачекаємо внизу. Так і зробили. Але далі щось не заладилось, після гори харків’яни рвонули вперед, а ми в с. Хуторо-Хмільна, трохи почекавши, думали може вони вернуться, звернули з дороги на грунтовку доїхали до містка через р.Рось (я списався з Сергієм, головним групи, вони нас ждали, і їхали тою ж дорогою, але не дочекались, а казали,  що вони матрасник… ) Після фотосесії на мосту та перекусу-відпочинку поїхали брати на абордаж піски в сторону Хрещатика. За Хрещатиком зустріли захід сонця



перекусили, перевдягнулись та поїхали вбік фотонівських дач (харків’яни стали на ночівлю неподалік, якби ж ми знали, вони нас ждали, хотіли пригостити нас чаєм, але знову ж таки не діждались, зі слів Сергія). Коло рибного господарствами були атаковані ордами комарів які злітались на світло фонарів, так я ще підкріпився кількома грамами невідомої субстанції (комарів). Заїхали на фотон набрали води (вода з явно вираженим присмаком металу, просто жахлива, мені не сподобалась).
 В районі Сокирного з філософських роздумів про сенс життя мене вирвали хаотичні рухи моїх супутників, що рухались попереду. В світлі їхніх фонарів я розгледів якусь тварюку, яку Іра з Толяном заганяли як вправні ковбої, їм не хватало тільки ласо. Я спробував достати фотоапарат, щоб сфотать цю невідому істоту (а вдруг це чупакабара), але не встиг, тварюка зробила несподіваний для нас тактичний хід – вона розвернулась і кинулась на Іру. Ми вирішили не зупинятись, щоб не ризикувати, хто зна що воно таке… (пошук в інтернеті показав, що то була єнотовидна собака). До Лісового ми вже добрались без пригод, тепло попрощавшись роз’їхались по домівкам.
  Ось так типова покатушка перетворилась на два дня цікавих пригод  Улыбка
За день проїхали близько 100 км.

Писали Topman&MaZiLo при моральній підтримці Тигра  Улыбка

 
Записан

Cannondale trail 6 (white)
 facebook/strava
Pavka
Великий и страшный
Модератор
Веломонстр
*****
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 1990


Позер с напыщенным велом, меряюсь пиписьками.


Просмотр профиля
« Ответ #1 : 01 Сентября 2015, 21:44:08 »

Обалденный отчет, столько эмоций!
Молодцы!
Записан

Лучше быть старым пердуном чем молодым дрыстуном!  ©velokiev

Двойной атэц-героин...
semiora
Велобайкер
***
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 242



Просмотр профиля
« Ответ #2 : 01 Сентября 2015, 22:19:40 »

спасибо, было интересно, жаль пропустил анонс, с удовольствием поучаствовал бы  Покатушка
ЗЫ Наверное по тексту имелось ввиду сiрники, ними розпалюють багаття, а сирники зранку теж гарнi але зi сметаною ))))
Записан
philka_ua
Веломонстр
*****
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 525



Просмотр профиля
« Ответ #3 : 01 Сентября 2015, 22:22:55 »

Супер! Молодці!

єдине чого б мені не хватало, хоча б приблизний трек подорожі Подмигивающий
Записан

Nazar
Веломонстр
*****
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 724



Просмотр профиля
« Ответ #4 : 01 Сентября 2015, 22:43:32 »

А є такий...
До речі, Віталій, є в мене бажання, через 2 тижні проїхати те саме, але за 1 день Строит глазки От тільки ж на шоссері там мабуть мрак...
Записан

моб. 067-890-59-10
MaZiLo
Велоперец
****
Online Online

Пол: Мужской
Сообщений: 361



Просмотр профиля
« Ответ #5 : 01 Сентября 2015, 23:11:26 »

спасибо, было интересно, жаль пропустил анонс, с удовольствием поучаствовал бы  Покатушка
ЗЫ Наверное по тексту имелось ввиду сiрники, ними розпалюють багаття, а сирники зранку теж гарнi але зi сметаною ))))
таки да сірники  Улыбка  іншим разом все таки напишу спічки)))

Супер! Молодці!

єдине чого б мені не хватало, хоча б приблизний трек подорожі Подмигивающий
Упс, виправляюсь... мене Толя підганяв, за трек зовсім забувся...

 gpx файл
Записан

Cannondale trail 6 (white)
 facebook/strava
Тигра
Велобайкер
***
Offline Offline

Пол: Женский
Сообщений: 130



Просмотр профиля
« Ответ #6 : 02 Сентября 2015, 01:19:36 »

А є такий...
До речі, Віталій, є в мене бажання, через 2 тижні проїхати те саме, але за 1 день Строит глазки От тільки ж на шоссері там мабуть мрак...
Та там місцями і на МТБ мрак. Особливо від Горобієвки до Поташні....короче не їдьте так, як ми)))))
Дякую за звіт! Насправді поїздка була чудова і з купою пригод Улыбка
Записан
Heretic
Велоперец
****
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 393



Просмотр профиля
« Ответ #7 : 02 Сентября 2015, 08:42:37 »

Классно написали и еще лучше прокатились. Французский порадовал Улыбка
Записан
Billy
Модератор
Веломонстр
*****
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 1569


Замониторный велотеоретик(с)


Просмотр профиля
« Ответ #8 : 02 Сентября 2015, 08:56:05 »

От Горобиевки до Поташни там есть нормальные грунтовые дороги, но только при отсутствии дождя, там много глины, по сухому для МТБ все хорошо проезжается. Знаю, потому что бывал там лично, там живут друзья в Буде Горобиевской.
Записан

Настоящий байкер не спрашивает куда и зачем ехать, он садится и едет.
MaZiLo
Велоперец
****
Online Online

Пол: Мужской
Сообщений: 361



Просмотр профиля
« Ответ #9 : 02 Сентября 2015, 09:36:37 »

От Горобиевки до Поташни там есть нормальные грунтовые дороги, но только при отсутствии дождя, там много глины, по сухому для МТБ все хорошо проезжается. Знаю, потому что бывал там лично, там живут друзья в Буде Горобиевской.
извините, но мне кажется вы невнимательно читали отчет, цель была как раз проехать одной из дорог, мы там уже были (на озере), но Topman хотел проехать другой дорогой (разведать), но поворот мы провтыкали и поехали вообще другой дорогой и встряли....
Записан

Cannondale trail 6 (white)
 facebook/strava
Topman
Велоперец
****
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 381

096восемь168241


Просмотр профиля
« Ответ #10 : 14 Сентября 2015, 10:00:59 »

От Горобиевки до Поташни там есть нормальные грунтовые дороги, но только при отсутствии дождя, там много глины, по сухому для МТБ все хорошо проезжается. Знаю, потому что бывал там лично, там живут друзья в Буде Горобиевской.
VjМоже трек є?Нужна помощь
Записан
Страниц: [1]   Вверх
Печать
Перейти в:  

Подпишитесь на RSS-ленту!