Добро пожаловать, Гость. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.
Вам не пришло письмо с кодом активации?

Войти

 
Расширенный поиск

51451 Сообщений в 4465 Тем- от 1620 Пользователей - Последний пользователь: makasin1991

14 Октября 2019, 10:05:43
Форум черкасских велобайкеровВелопоездки и велопутешествияВелопутешествияОтчеты и результаты (Модераторы: Billy, Pavka, Edwardpo)Поділля - чарівний край!
Страниц: [1]   Вниз
Печать
Автор Тема: Поділля - чарівний край!  (Прочитано 617 раз)
0 Пользователей и 1 Гость смотрят эту тему.
ARTEM
Велобайкер
***
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 120



Просмотр профиля
« : 04 Июля 2015, 12:10:10 »

Спершу хочу сказати кілька "вступних" слів про Поділля (з погляду велотуризму). Це надзвичайно мальовнича місцевіть з великою кількістю старовинних фортець (як зруйнованих, так і реставрованих). Але просто так ніколи нічого не буває. За чудесні краєвиди доводиться платити свою цін - величезні перепади висот напару з пекельним рельєфом і жахливий стан доріг (для порівняння: нормальним асфальтом вони вважають дорогу, яка в Черкасах займає відрізок шляху по набережній від парку Шевченка до Долини Троянд).

Тим не менш, Поділля -

Але все по порядку.

ДЕНЬ ПЕРШИЙ
На дворі 23 червня. Усі ЗНО поздавані і я зі спокійною душею вантажуся на потяг Черкаси-Львів до Хмельницька.
24 червня, 05.50 ранку, вокзал м. Хмельницьк, під акомпонемент відїджаючих і прибуваючих потягів збираю докупи свого залізного коня, налаштовую STRAVA і розбираюся куди треба їхати.
Закінчивши усі приготування починаю рух за маршрутом.

(під час руху маршрут було змінено)

Дорога через Копистин до Масівців була непоганою. Навіть чудовою. Але після масівців почалася жахлива брущатка з кінними відходами по боках (доводилося трястися по брущатці, щоб не вляпатися у ... Злой Злой) Такий "масаж" тривав аж до Голосків, де почався шосейний асфальт Велобайкер. Власне тут відбулася й перша зупинка, де я поповнив запас морозива та води.

До Меджибожа я дістався досить швидко і без пригод. Асфальт тут був гарним (власне недалеко від Хмельницька асфальтне покриття нормальне. Жахіття починаються у сусідніх районах і Чернівецькій та Тернопільській областях).
Меджибізька фортеця вразила мене своєю величчю. Замок, що стоїть на кручі над Південним Бугом заворожував і манив до себе. Було щось особливе у його стінах. Здавалося б замок та йзамок, хіба мало я їх бачив? Але Меджибіж чимось виділявся на фоні інших, був схожим і водночас іншим від решти бачених мною замків.



Трохи відпочивши під мурами замку, поїхав у наступний пункт мандрівки - Сутківський замок. Власне я планував заїхати ще й у Летичів, але від працівників Медибожа довідався, що нічого цікавого там немає. А те, що так гордо називається Летичівським замком являє собою цегляну стіну з пам'ятником Устиму Кармалюку.
Дорога до Сутківець була змінена із сільських (була свіжою в пам'яті дорога Масівці-Голосків) на трасу - через Деражню.
Церква села Деражня
Далі по маршруту нічого особливого не відбувалося: траса-село-траса-село. Єдине запам'ятолося село Маниківці. Під час відпочинку я зустрів вчительку історії Маниківської школи. Вона розповіла, що школа розташовується у колишньому панському маєтку, розповіла багато цікавого про костел села, але я толком не пам'ятаю подробиць. кому цікаво, можна відвідати сайт школи і почитати про костел з маєтком.


Пригоди почалися коли я звернув із траси на сільсько дорогу у селі Микитинці. Дорога була гарною. Замість очікуваного грунту та бездоріжжя виявилась заасфальтована рівна дорога. І все б було добре, якби я не пропустив поворот на село Боднарівка. Проїхавши потрібну дорогу, я виявив це трохи запізно і вирішив не повертатися а спитати у найближчому селі короткої дороги (Чорт із ним, навіть через поля). У підсумку в селі Шарівка мені порадили звернути у вуличку і їхати прямо не звертаючи нікуди (примітно, що усі місцеві на запитання як проїхати кажуть "прямо не звертаючи", а потім через якийсь кілометр, де немає у кого спитати, перед тобою відкриваються 3-4-5-6 і більше розгалуджень, з яких тобі треба обрати ту саму "прямо не звертаючи"  Шокирован Обеспокоенный  Смеющийся)
Іншими словами блукав я там і прямо, і не звертаючи і по діагоналі і зигзагами і ромбиком і навіть трапецією Злой Злой






Тим не менш, якось доїхав до цих  Злой Сутківець. У магазині закупився водою і морозивом. трохи відпочив під'ївши свої запаси і поїхав дивитися те, заради чого стільки блукав.


І хоча замок та церкава були не дуже величними, та все ж якесь дивне відчуття, що не дарма я стільки петляв полями поки приїхав сюди.

Далі дорога пролягала через місто Ярмолинці. Маленьке спокійне містечко чимось нагадало мені Шполу. Розмірений ритм життя і неспішність рухів якось кумедно комбінувало у цьому місті українське районне місто і англійське провінцій містечко Улыбка. У цьом місті я поповнив запас провіанту і посмакував чудовими булочками місцевого виробництва.
Трохи відпочив і поїхав у кінцевий пункт маршруту - Кам'яянець-Подільський. У дорозі нічого особливого не відбувалося. Різкі підйоми змінялися такими ж різкими спусками і відразу повторювалися затяжними тягунцями. Нагородою за важкі підйоми були заворожуючі краєвиди та швидкість під 55 км\год на спусках.
Хочу ще додати, що до Ярмолинець я ледве доїхав. Звикший до рівнинної Черкащини, понервувавши у полях Сутківець і стомлений спекою, я зовсім не хотів крутити педалі від Ярмолинець (до Кам'янця було ще кілометрів з 70). Тим не менш повільно покрутив педалі у напрямку центра Подільських Товтр. За декілька кілометрів від Ярмолинців крутити стало легше (хоча пагорбів стало більше) і навіть веселіше. не знаю, що на мене подіяло: можливо булочки, а може іще щось. Але до Кам'янця я дістався досить швидко і на одному диханні (особливо радувало, що майже не було машин).
І десь о 19.55 я побачив довгоочікуваний знак:


Вцілому поїздка мені дуже сподобалася. В садибу я приїхав радісний і незвааючи на великий набір висоти т кілометра майже не почувався стомленим. Замовивши собі вечерю і за секунди вмоловши її завалився спати, адже наступний день мав бути не менш цікавим.

Висновки з поїздки: 1)якщо поставити собі мету і слідувати їй, то обов'язково досягнеш цілі.
2) Дороги в Черкаській області не такі вже й погані Подмигивающий
3) Бракує адреналіну - скороти дорогу через поля Смеющийся (не варіант для людей з хворим серцем)

І нарешті данні поїздки:

Відстань: 182,9 км
Швидкість: Середня-  18,6 км\год. Максимальна-63,4 км\год
Час: Чистий- 9.50.16 Загальний- 13.13.57
Набір висоти: 1508 м.

P.S. Дам очам трохи відпочити і допишу решту подорожі Поділлям.
Записан

Чим далі у ліс - тим більше кілометрів на велокомпі Улыбка
Страниц: [1]   Вверх
Печать
Перейти в:  

Подпишитесь на RSS-ленту!