Добро пожаловать, Гость. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.
Вам не пришло письмо с кодом активации?

Войти

 
Расширенный поиск

51328 Сообщений в 4434 Тем- от 1591 Пользователей - Последний пользователь: Аня с моторчиком

15 Декабря 2018, 13:05:15
Форум черкасских велобайкеровВелопоездки и велопутешествияВелопутешествияОтчеты и результаты (Модераторы: Billy, Pavka, Edwardpo)Карпати 2015 (версія hooll)
Страниц: [1]   Вниз
Печать
Автор Тема: Карпати 2015 (версія hooll)  (Прочитано 6817 раз)
0 Пользователей и 1 Гость смотрят эту тему.
hooll
Веломонстр
*****
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 1306



Просмотр профиля
« : 09 Ноября 2015, 02:44:46 »

Карпати 2015 - По ту сторону гір.
(версія hooll)


9.08.2015 р. Перший день


Прибули у місто Лева… Поспішати особливо нікуди, тому збираємось без особливого поспіху. Кожен збирає ровера та навантажує своїми речами. Так як ми виходили з вагона майже останніми, ми своїми речами нікому не заважаємо. Навіть не зважаючи на те, що зайняли досить багато місця. Тай взагалі, мандрівка потягом була довгою, жаркою, але зовсім не конфліктною. Особисто мене в будь яких мандрівках хвилює саме «потягове» питання. Саме тут можуть виникати труднощі – сама мандрівка, незалежно від погоди, буде такою, якою створимо самі.

Для того щоб потрапити у місто, ми повинні здолати пару перешкод у вигляді підземного переходу та залізничного вокзалу. Але ця перешкода була вдало взята. Далі наша мандрівка містом починалась з приміського вокзалу. У Львові він знаходиться хоч і не далеко від основного, але це окрема територія з своїми касами та платформами для потягів. Вивчив розклад руху, та придбав квитки для всієї групи відразу. Касир навіть не здивувалась, коли я замовляв 9 повних, та 9 для роверів. Після цього в нас було ще майже чотири години вільного часу. Було вирішено витратити його на центральну частину міста, де розташована більшість цікавинок.





Рухатися старими вулицями міста, які вкриті бруківкою, досить важко. Вона, на відміну від асфальту досить слизька. Та має такі значні нерівності, що впасти під колеса машин та трамваїв досить легко. Але всі досить впевнено рухаються вперед, і прикрих випадків з падінням в нас не було.



Перше місце де ми затримуємось, палац Потоцьких (1880 р.), а при ньому парк мініатюр замків та оборонних споруд львівської області. Чесно скажу, мене відразу це надихнуло на окрему подорож саме по замках Львівщини. Пропорціональні мініатюри виготовлені досить вдало, і кольори не підкачали. Та надихають подивитись на них в реальну величину.







Далі череда вузеньких вуличок приводить нас до площі, яка зображена на 20 гривневій купюрі (зворотна сторона). Вже вдома я згадав свою давню мрію, відвідати всі місця, які зображені на зворотних частинах всіх гривневих купюр. І Львівський оперний театр був останній. Кінець ще одній мрії… Потрібно мати значно більше, щоб в один із днів не залишитись без сенсу існування Улыбка



Біля фонтану на проти оперного театру були живі скульптури. Я їх і до цього бачив в Києві, але все одно милувався. Де які мали досить екстравагантний вигляд. Як те мале чортеня, яке мало майже повністю чорний вигляд і на якому відмовлялась фокусуватись моя камера. )))



Ще один невеличкий переїзд серед юрби людей та поодинокими трамваями і ми в самому серці міста. Ремарка: як на мене, і це не тільки моя думка, в Львів потрібно приїхати на окрему екскурсію без велосипеда, та на 3-4 дні. І краще восени, щоб не було так спекотне ))). Відвідали міську ратушу, яка знаходиться на «площі Ринок». Піднялися, спочатку кам’яними, а потім і дерев’яними сходами на саму верхівку. Як не дивно, але людей було не так вже й багацько. А панорама на місто була варта витрачених грошей та зусиль. Особливо запам’ятався розмальований дах одного з будинків. Не пам’ятаю в якому саме місті (на фото), але я щось подібне бачив в значно більших масштабах. Було б дуже приємно в майбутньому бачити не поодинокі витвори мистецтва, а як най більше кольорових дахів замість частково погризених іржею.



Окрему розповідь про місто нам розповів новий знайомий Максима (***** Вибачте, ніяк не згадаю ім’я). Не зважаючи на вади зору, людина не втрачає смак до життя, та намагається взяти від нього, як найбільше. Такі люди теж надихають на рух уперед, а не біг по колу (в кожного коло своє).

Коли часу залишилось мало, наша група вирушила в зворотному напрямку до приміського залізничного вокзалу, але іншою дорогою. Повертатися тією ж самою, погана прикмета )))

Приїхали вчасно, навіть вистачило часу на те, щоб придбати по пляшці води. Мені майже відразу пощастило знайти вагон, де було місце під ровери. Тут з комфортом розмістилось п’ятеро з нас. Ще четверо вдало розмістились в наступному вагоні. Так ми за дві з половиною години домчали до Трускавця. Електричка рухалась досить жваво, але на деяких зупинках пропускала інші поїзди, тому такий короткий шлях зайняв досить багато часу. Запам’яталась назва одного дивного закладу в місті Стрий: «Кип’ятильня». Як згодом я розпитав в дівчини родом з цього міста, це звичайний магазин/кафе, де можна отримати крім звичайного залізничного асортименту ще й гарячу каву або чай. Але назва запам’яталась на все життя.



В Трускавці заїхали в місцевий парк, де розташовані більшість в мінеральних джерел та свердловин. Частково з них можна вживати воду без лікарського направлення. Але більшість мають виключно специфічну лікувальну властивість. На окремій вільній лавочці розмістились перепочити та доїсти все, що залишилось від їжі з потягу.



Набрали води в одному з ресторанів, та вирушили в гори.

Не пам’ятаю, скільки ми точно набрали висоти в перший день, але це було важко )))) З власного досвіду знаю, що перші два дня найважчі в мандрівках. І не важливо, скільки я перед тим тренуюсь. А ось на третій день з’являються сили, і вже не важливо, скільки буде гір, все буде сприйматися позитивно Улыбка

В Карпатах певний час не було нормальних дощів, тому більшість гірських струмків повністю пересохли. І там де по мапі повинна бути прохолодна і чиста вода – тільки сухе каміння. Рухались досить довго, та не витримали. Біля нафтових свердловин, завдяки місцевим робітникам, набрали води в пляшки, та зупинились біля першого ж біль менш вдалого місця.

Готував я вже в сутінках. Але це ніяк не вплинуло на настрій групи. Вся їжа була зі смаком з’їдена. Потеревенили трохи біля ватри, та полягали спати. (майже вірш) )))

За цей день проїхали: 29,22 км.
Максимальна швидкість: 50,0 км/год.
Середня швидкість: 8,1 км/год.
Час у русі: 3:36:26

Мапа (день 1):



Достовірність марш туру може надати тільки dr0n.


Поки що, будь ласка, без зайвих коментарів.
Потім, коли звіт дійде до свого логічного кінця Улыбка

« Последнее редактирование: 09 Ноября 2015, 02:46:37 от hooll » Записан

... ветер в голове попутным не бывает...
hooll
Веломонстр
*****
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 1306



Просмотр профиля
« Ответ #1 : 09 Ноября 2015, 18:17:39 »

10.08.2015 р. (другий день)

Прокинулись, більше до цього додати нічого ))))
Ні, є що )))) Було не холодно і не жарко, просто комфортно. Дощів серед ночі теж не було.

Розвів багаття, приготував сніданок. Води залишилось не так вже й багато, але вистачило. Tatarinus трохи допоміг з налаштуванням гальм на велосипеді Насті, а заразом і причепили багажник, він встиг трохи розхитатись. Зібрались, та поїхали відразу вниз. Ну як поїхали, частково верхи на ровері, а частково поруч з ним. Інколи нахил дороги не дозволяв моїм здібностям впевнено триматись на велосипеді. Та і не хотілось, щоб мандрівка для мене скінчилась на початку другого дня.

До Тустані спустились досить швидко. Відразу вразили декілька речей. Тут був досить жвавий струмок з приємними «ванночками» в руслі. Ось де повинні бути наші ночівлі! Далі були цивільні місця для відпочинку, кожна з критою бесідкою та з власною назвою. Ще далі було джерело, яке починалося під підніжжя гори. Вода холодна, але приємна на смак. Ніхто не відмовився, набрали з собою.









Ще на території Тустані кожного року починаючи з 2006 започатковано фестиваль української середньовічної культури “Ту Стань!». Цікава, як на мою думку, ідея. Принаймні, я вже на щось подібному вже був в місті Тростянець у 2013 році. Тоді мені більш за все сподобалось змагання лучників. Та про це дуже важко розповідати, покажу тільки пару світлин з того часу. Та ще взимку зроблю окремий звіт.
Трохи подивились дерев’яну фестивальну фортецю, та фортифікаційну зброю у натуральну величину. А в фестивальний час, я впевнений, тут можна побачити воїнів на будь який смак з усіх частинок нашої країни.







Поки saab лагодив свого ровера, група піднялась на скальне місто-фортецю Тустань. Більш докладно можна прочитати в інеті, там досить вичерпно розказано про все. Зі свого досвіду напишу, до печерних міст Криму далеко, але все одно цікаво. Особливо мені сподобався краєвид на галявину з дерев’яним замком. Я навіть собі уявив, що перед мною зараз в розпалі фестиваль, і з висоти я можу побачити середньовічний бій серед лицарів.



Поки народ роздивлявся цікавинки, я швидко повернувся до роверів, і скористався миттю. Помився в гірській річці. Вчора ввечері я так і не зміг змити з себе солоний піт.

Так як ми потрапили в Тустань з чорного ходу, на виході з нас ніхто не брав грошей. Навіть не знаю чому… Ну, значить пощастило. Всі хто хотів, відвідали сувенірний ринок відразу перед головною брамою. А gremlin навіть скуштував місцеву випічку Улыбка. Казав, що сподобалась!





Біля церкви св. Миколая dron ловить прокол. І поки він міняє камеру, всі охочі встигають роздивитись культову споруду зблизька. Також, поруч є музей, який досить докладно дає історичну довідку що до Тустані. Як я вже прочитав в різних звітах повернувшись додому, Тустать спочатку потрібно пізнавати з теорії, тобто з музея, а вже потім переходити до практики Улыбка



В’їхавши в село Підрогодці вперше побачили річку Стрий. Після декількох днів без дощу, вона досить сильно обміліла, а як з’ясувалось потім, ще й прогрілась до комфортних градусів. Але це буде далі.

Перед селом Довге знайшли досить дивну споруду, точніше «недобудову». Після обговорення, прийшли до думки, що воно більше за все схоже на залишки греблі. Вже вдома я знайшов трохи інформації: це була грандіозна задумка ще часів СССР, і на цьому місці повинна була бути гребля з ГЕС. Стрий повинен був затопити долину і значну кількість сіл. Але, як це не дивно, місцева влада дослухалась до думки місцевих, та будівництво згорнули. Тим, хто цікавиться техногеном, тут є де полазити Улыбка. Ми встигли побачити тільки незначну частку будівництва.





В Довгому закупили трохи їжі, як для вечері, так і для обіду, та відразу за селом, на березі річки Стрий влаштували привал. Я мабуть один з перших, хто дорвався до купання )))) Так приємно було полежати на камінні, в той час як вода масажувала тіло. Дехто навіть встиг затіяти прання одягу.





Обід скінчився, підсохли та поїхали далі. Перед самим селом Рибник, починається цікавий вигин русла Стрия, яке в науці називається меандр. Є невеличкий оглядовий майданчик на самій верхівці гори, але все одно всю красу меандру можна побачити тільки в польоті. Або на гул мапс ))))



В селі щось ще купили, але я вже не пам’ятаю що саме. )))) Ще по дорозі разом з alexом допомогли маленькій дівчинці налагодити велосипед, за що вона нам від щирого серця сказала «ДЯКУЮ!», та полетіла з мамою додому ))). Приємно так, коли є можливість допомогти людям.

Прийняли рішення, що перед штурмом гори потрібно добряче відпочити, і влаштували ночівлю перед селом Майдан. За селом було б значно краще, але хто ж знав ))) Ми і так досить непогано розмістились біля річки. Сухого гілля було вдосталь, місця для наметів та багаття теж. А більше і не потрібно.



Вечір пройшов зовсім приємно, всі бажаючі не тільки відмились в річці, але й отримали задоволення від швидкої води. А потім біля багаття було багато розмов та жартів. Улыбка


За цей день проїхали: 34,8 км.
Максимальна швидкість: 32,3 км/год.
Середня швидкість: 12,2 км/год.
Час у русі:  2:51:18

Мапа (день 2):



Записан

... ветер в голове попутным не бывает...
tatarinus
Велоперец
****
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 445


ЛуАЗ-969М


Просмотр профиля
« Ответ #2 : 10 Ноября 2015, 23:02:17 »

Окрему розповідь про місто нам розповів новий знайомий Максима (***** Вибачте, ніяк не згадаю імені). Не зважаючи на вади зору, людина не втрачає смак до життя, та намагається взяти від нього, як найбільше. Такі люди теж надихають на рух уперед, а не біг по колу (в кожного коло своє).

   Ремарка: як на мене, і це не тільки моя думка, в Львів потрібно приїхати на окрему екскурсію без велосипеда, та на 3-4 дні
   Його ім'я Роман. До речі, він запрошував до Львова і обіцяв екскурсію по місту. Може в грудні і гайну на пів тижня.
Записан

-А ти хотів би до цариці на службу?
-Не хочу служби, я хочу шаблю і коня.
hooll
Веломонстр
*****
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 1306



Просмотр профиля
« Ответ #3 : 12 Ноября 2015, 06:33:32 »

11.08.2015. р. (день 3) Велоальпінізм!

Ранок був вологим. Різниця по температурі вдень і вночі залишає по собі рясну росу. Щоб все це просушити, потрібно було досить довго затриматись на місці ночівлі. Але ми нікуди не поспішали, в першу чергу мандрівка повинна приносити задоволення, а вже потім все інше!





Поступово вийшли на шлях до села Майдан, яке вже починалося за наступним вигином дороги. Проїхали його без зупинок і відразу потрапили в казку. Неймовірно чудовий вид на долину річки Рибник з порослими смереками горами змусили забути про все на світі. Біля найближчого струмка запинились набрати води. Я тоді ще пожартував, що через кілька сот метрів напевне буде джерело. Ми витратили досить часу, щоб націдити зі струмка кожному по пляшці, а вже за наступним поворотом було потужне джерело з кришталево чистою водою ))).





Далі у нас за планом був під’йом на хребет, якій в свою чергу виведе нас до гори Високий Верх (1176 м.н.р.м.). Не сказав би, що це було так вже важко, але часу забирає багацько. Час від часу зупинялись, щоб насолодитись дарами природи. Кожному на свій смак. Особисто мені більш за все сподобалась ожина, але вже була присутня й чорниця.



На особливо крутих місцях допомагали один одному витягувати ровери з баулами. Періодично зупинялись відпочити, а коли прийшов час обідати, довелось замінити повноцінну їжу на печиво. На жаль на цьому схилі не було струмків, та і час був не на нашу користь. Треба було ще спуститись з хребта та знайти воду.

Та нічого, головне що ми сюди дістались, и продовжуємо рухатись до мети цього дня гори Високий Верх.



Місцями гори були вкриті густою поросллю чорниці, навіть стежка губилася серед неї. ти поруч майже неможливо. Потрібно було прикладати значні зусилля, але сидіти верхи і давити на педалі. Місцеві (дід з онукою) дивувались з мене, навіщо я прикладаю стільки зусиль, щоб рухатись на ровері в такій не зовсім підходящій місцевості. Але жодного осуду, кожен сам вибирає, як відпочивати.

dr0n казав, що ми рухаємось якоюсь міфічною, маркованою велосипедною стежкою. Але поки я не побачив на власні очі цю марку, я йому майже не вірив. Але ж ні, ось вона. Тепер я хотів побачити цих «маркачів», місцями стежка ну зовсім не походила на велосипедний шлях. Компенсація за відсутність дороги була в вигляді ожини та малини. Вже за рахунок цих маленьких бонусів, не відчувався голод, та рухатись вперед було приємно.





І ось нарешті Високий Верх. На самісінькій верхівці височить храм св. пророка Іллі. Зведений ще в 2011 році він потрапив в книгу рекордів України, як найвища точка православ’я. Нажаль храм був зачинений, але в його тіні можна було на час сховатись від палаючого сонця. Температура повітря була близько +33.





Відпочивши, та зробивши кілька світлин, нас чекала чудова грунтова дорога під гору. Як  вже казав, дощів не було досить довго, тому ніяких неприємностей з падінням на слизьких ділянках не було. Всі швидко та без пригод шукали воду і місцевість де можна зупинитись на ночівлю. Знайшли один невеличкий струмок, але поруч не знайшлося жодного рівного клаптику землі. Довелось їхати далі. Так ми доїхали до асфальтованого покриття. Та ще настільки чудового, що не вірилось. Всі раділи, наче ми вже тиждень блукали лісом )))



І цей чудовий асфальт привів нас до гірськолижного курорту «Тисовець». Влітку вона виглядає досить монументально, а ось взимку вона приваблює значну кількість активних відпочивальників.

Найчастіше в цій подорожі згадували про «Страву», відсутність зони покриття инету, недостатню кількість заряду батарей, та про інші електронні гаджети. Взагалі, в мене є підозра, що значну частку маршруту було прокладено так, щоб захопити як найбільше «сегментів Страви». Але це так, лірика )))

Забув згадати, в якійсь момент в alexа трапилась оказія – пошкодження передньої покришки. Відразу міняти не стали з двох причин. По перше було ще не критично, а по друге залишалось зовсім мало світової частки дня. Вже зовсім скоро сонце зайде за гори, та почнуться сутінки. А я страх я не люблю готувати по темноті.



Спустились казковою дорогою до села Мита, але поблизу не знайшлось жодного придатного для нас місця. Довелось тулити асфальтом (добре хоч на спуск) до Орявчика. Тут на березі річки, на місці де викосили траву, з дозволу місцевого голови ми розмістились на ночівлю. Зовсім поруч протікав чистий потік, з якого ми брали воду, і в якому купалися.

Вперше за цю мандрівку скористалися бензиновим пальником від gremlinа. Дуже корисна та зручна штука, тільки на дев’ять чоловік занадто мало потужності. Класичний примус «Шміль» з такою задачею впорався швидше. Але він важчий, та не такий зручний в транспортуванні.


За цей день проїхали: 35,23 км.
Максимальна швидкість: 58,0 км/год.
Середня швидкість: 8,4 км/год.
Час у русі:  4:11:41




Для любителів точних треків:

День 1 - https://www.strava.com/activities/365316225
День 2 - https://www.strava.com/activities/366612857
День 3 - https://www.strava.com/activities/367039253
« Последнее редактирование: 12 Ноября 2015, 06:36:54 от hooll » Записан

... ветер в голове попутным не бывает...
Gremlin
Веломонстр
*****
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 516



Просмотр профиля
« Ответ #4 : 08 Декабря 2015, 18:03:12 »

 Крутой
Записан

Sapienti sat
tatarinus
Велоперец
****
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 445


ЛуАЗ-969М


Просмотр профиля
« Ответ #5 : 20 Января 2016, 21:18:16 »

    Жартівливий бородатий дядько з нетерпінням чекає на подальший опис пригод велотуристів, а його все немає й немає. Подмигивающий
Записан

-А ти хотів би до цариці на службу?
-Не хочу служби, я хочу шаблю і коня.
Gremlin
Веломонстр
*****
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 516



Просмотр профиля
« Ответ #6 : 21 Января 2016, 13:50:19 »

Інший бородач теж вже всі очі проглядів. Навіть поголився після свят з горя(
Записан

Sapienti sat
hooll
Веломонстр
*****
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 1306



Просмотр профиля
« Ответ #7 : 29 Января 2016, 20:24:57 »

День 4 (Поворот не туда)

(написал на русском языке, просьба не тролить))))

Проснулись как можно раньше, но все равно быстро не получалось. Лесники, вчера вечером возвращавшиеся домой с последней машиной леса, сегодня утром спешили на работу. Во главе на коне с бензопилой наперевес ехал их бригадир. Смотрелось красиво, жалко камеры под рукой не оказалось. Как и вечером, готовили на горелке. Удобная штука, но как для такой большой группы мощность маловата. Приходилось ждать Улыбка
Мой вел нуждался в смазке цепи, а так как нам перед выходом на асфальт нужно было преодолеть вброд реку, решил немного заранее выехать из лагеря и не задерживая всю группу смазаться. Наши неспешно продолжали собираться в путь. А мне уже не терпелось посмотреть, что же нас ждет за очередным поворотом. От нетерпения стал нарезать круги ))))
Как только на асфальт выбралось несколько человек, я попросился вырваться немного вперед, чтобы потом сделать несколько снимков группы в движении, и получив добро неспешно поехал вниз по течению. В какой-то момент не заметив наплыв асфальта, велело разложил вел на обочине. Сам не упал, устоял на ногах. Скорость была маленькой )))) Но после этого случая, на асфальте стал вести себя более осмотрительно. Так можно угодить и под колеса грузовика…





Группа нагнала меня в селе Козьова и удачно попала в кадр камеры ))) В этом же селе находится очень красивая деревянная церковь св. Николая, возле которой мы слезно попрощались с асфальтом и наши колеса снова вернулись на грейдерную дорогу Карпатских гор. По плану нам нужно было попасть на гору Маковка, но это еще впереди. А пока только неизведанная дорога в село Головецько.  С первого раза мы не попали на нужную тропинку, и даже со второго раза пришли только к шикарным зарослям ягод (обглодали почти все). И только благодаря разведке dronа мы выбрались на ездовую часть пути и благополучно добрались до села.




Начал капать совсем незначительный дождь, который уже спустя 10 минут сошел полностью на нет. Взглянув на карту, и представив трудности с которыми у нас будут взятие Маковки решили подкрепиться и пополнить запасы провизии на ночевку. Местный магазин с удовольствием выполнил оба наши каприза. Сразу за магазином нашлась замечательная полянка поросшая травой, на которой мы и организовали пикник на обочине. В отличие от одноименного произведения Стругацких, мусор после себя не оставили )))



В какой-то момент я заинтересовался местной деревянной церковью, а ребята в этот же момент расспрашивали дорогу на Маковку. Зря я не прислушивался к их разговорам… Тем не менее, все было съедено, запасы распиханы по баулам, а велотуристы готовы к будущим восхождениям. Все рванули нестройным рядом вперед. На развилке, по совету местных, выбрали более длинный, но и более пологую дорогу к заветной вершине. В какой-то момент (я ехал в хвосте группы); Сета, Настя и я остались в одиночестве, и благополучно пропустив нужный поворот проехали лишние 4 км в другом направлении. Лично я совершенно этому не расстроился. Увидел немного больше, нашли красивый и чистый ручей, благодаря которому смыли соленый пот с лиц. Ну и вернулись к гипотетической развилке, на которой мы должны были повернуть. Мобильная связь с предводителем показала, что без его непосредственного участия не обойтись. Вот dron за нами и приехал.




В селе Грабовец нас ждал сюрприз в виде местного мужика Ивана, который сам напросился нам помочь с подъемом по хорошо известной ему тропе на гору Маковка. Честно, без него мы бы долго игрались с навигатором и множествами тропинок, пока в этом калейдоскопе нашлась именно та, которая нас приведет к цели. Последнюю часть пути мы проделали без наших алюминиевых коней. Крутизна подъема и сыпучий гравий под ногами делали его практически невозможным. Не буду пересказывать здесь историю горы, но очень рекомендую посмотреть ее в инете. Я даже и не догадывался, на сколько важным было это место в первую Мировую. Об этом, частично я узнал уже на самой горе от Ивана, и дополнил полученную информацию дома из инета. Уставший организм не дает возможности воспринимать полученные знание в полном объеме. А мы тогда были уже достаточно вымотанными.



Поблагодарив Ивана за все, рванули вниз в село Пшонец. Кто был в горах знает, что спуск не всегда проще и безопаснее чем подъем. Пока спустились с горы, запястья у меня дрожали от перенапряжения; одновременного отормаживания и рулежки с ловлей баланса груженого вела. Но это было здорово. С удовольствием хотел бы повторить.



Пересекли все село и остановились на стоянку у подножия одного из лыжных подъемников горы Тростян. Место шикарное. Чистая горная река рядом, маленький питьевой ручеек тоже был в наличии, дров немеряно. Места под палатки и велы тоже были идеальными.


Проехали за день: 34,14 км.
Максимальная скорость: 36,3 км/год.
Средняя скорость: 9,5 км/год.
Время на педалях: 3:34:13

Карта день 4 - https://www.strava.com/activities/371230486


P.S.  Если стерпите несколько язвительных вставок в будущих сериях, я напишу намного быстрее )))))
Записан

... ветер в голове попутным не бывает...
Gremlin
Веломонстр
*****
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 516



Просмотр профиля
« Ответ #8 : 02 Февраля 2016, 00:57:06 »

Давай, жги нас негодяев каленым глаголом!
Записан

Sapienti sat
hooll
Веломонстр
*****
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 1306



Просмотр профиля
« Ответ #9 : 11 Февраля 2016, 16:53:33 »

День 5 (без названия)

Проснулись, потянулись )))) Поели, собрались и поехали… Стоп, поехали не было )))) Поползли вперед. Вот так начался пятый день нашей походной жизни Улыбка

В целом позитив перевешивал любые сложности и мелкие поломки и недоразумения. Навигатор уверенно указывал нам путь вверх. И нам ничего не оставалось, как доверится его электронным мозгам и штурмовать подъем Тростяна. Через несколько сот метров gremlin почувствовал в заднем колее отсутствующие полторы атмосферы и успешно вернул их наместо штатным насосом.





На подъеме заметили (если я правильно понял) зимнее убежище для лыжников. Посидели в бесплатной и открытой ее части. Засрано, конечно, знатно. Большую часть мусора, как я уже потом догадался, уносит весенний паводок. И горы очищаются от присутствия определенных видов «туристов». На очередной развилке народ захотел подняться на вершину горы Тростян, только Настя захотела остаться. Ну, лично я не мог оставить барышню в одиночестве в горах. Остался с ней. А народ, чтобы не тащить лишнее, сбросил баулы возле дороги, и отправились налегке покорять горнолыжный курорт.
Минут через 10, после начала нашего мирного ожидания, накачанные раньше gremlinoм атмосферы не выдержали тесного пространства и со свистом вырвались на свободу ))) Делать не чего, бортируем колесо товарища по несчастью. Настя достала самоклейки, с ними быстрее и меньше мороки. Затолкали обратно камеру, с трудом поставили на поврежденную еще со времен Грузии раму заднее колесо и набили его свежими атмосферами… Они же (сволочи) посовещавшись внутри покрышки решили, что самоклейка не такая уж и страшная преграда, и с веселым свистом покинули камеру )))) Улыбаемся, и повторяем процедуру по второму кругу. Но на этот раз я достаю уже свою аптечку. Клей, наждачка, обезжириватель и классические заплатки делают свое дело. На этот раз колесо надежно держит запертые в тесном пространстве атмосферы воздуха.



Народ возвращается, dron катит свой байк в руках. На спуске ловит очередной прокол…



Дальше спускаемся к началу горнолыжного курорта. На спуске находим несколько пар лыж и ботинок. Даже не хочется думать, как они там оказались ))) Просто кто-то забыл вернуть с проката. Но они оказались слишком громоздкими и тяжелыми, чтобы брать находку с собой. Ребята делают несколько снимков на память и мы продолжаем спуск. В одном месте он был на столько крут, что практически весь отрезок я проехал на зажатых тормозами переднем и заднем колесах. Только не на долго, отпуская тормоза, чтобы скорректировать траекторию спуска. Но в самых опасных сыпучих местах не выпендривался, и спускался на своих двоих. По-прежнему не люблю получать травмы в походах…



По грейдерной дороге с ветерком спустились в Славское. Сразу чувствуется курортный город. Пусть он во всей своей красе раскрывается только зимой, но и летом тут не утихает бойкая торговля продуктами и сувенирами. Скучающие таксисты стайкой ждут случайных заработков.  Сразу едем к центру всей этой заварушки, на ЖД вокзал. Здесь мы запасаемся провизией, и устаиваем обеденный перерыв. Заметил, когда покупал продукты в местном магазине, что большинство товаров не нашего производства. В том числе и тушенка, была в наличии только польская. В банках по 400 грамм. Но о ней я расскажу позже, вечером на привале ))).



Хорошо отдохнули, купили практически все что хотели, а что не нашли, планировали найти в магазинах по пути.
На выезде из города мое внимание привлек магазинчик, и я попросился в него зайти докупить недостачу. Когда вернулся, группы уже не было, только gremlin меня дожидался. Но пока я запаковал покупки, группа уже успела прилично отъехать. Ну, делать нечего, стараюсь догнать. В одиночку это сложнее, чем большой компанией, и километров через 5 я сдаюсь. Снижаю скорость и еду в своем ритме.



В Тухле заметил, что у меня почти закончилась вода. Реку Опир решил оставить на крайний случай, а вот колодец Ивана Франка слева от дороги мне понравился сразу. Да и вода оказалась очень вкусной и чистой. Группа поджидала меня буквально за следующим поворотом. Не забыли – приятно Улыбка



На окраине села Гребенов у нас по плану было посещение минерального источника. Местные подсказали как нам его точно найти. Сам источник был достаточно необычным. Это труба в земле из которой можно при помощи пластикового стаканчика зачерпнуть немного жидкости. Скажем так, это была настоящая минеральная вода, больше одного стакана выпить сложно. Да и первый нужно пить как водку, быстро и на одном дыхании.





В городе Сколе посетили дворец Гределей. Больше информации о нем можно легко найти в инете. Мне дворец и парк при нем понравились. Если мы правильно поняли, сейчас в нем размещена школа-интернат. Сделали фото на память со всей группой, побродили по территории и поехали дальше.



В исторической части города я наконец купил последнее, что мне не хватало для полноценного ужина, а saab даже уговорил посетить аптеку и купить недостающее. Заехали по быстрому взглянуть на местную достопримечательность: костел Семи Печалей с рабочими часами на главной башне. И поехали искать место для ночевки.



В какой-то момент решили сегодня еще посетить и водопад Каменка. Перед въездом к водопаду стоит будка сторожа с расценками на посещение целого комплекса природных достопримечательностей. Человек оказался своим, взял с нас минимальную оплату, и подсказал, где лучше остановиться на ночь. Стравовладельцы снова устроили гонки, так как часть подъема к водопаду была отмечена как сегмент. Победил черный джип, который стартовал позже всех и первым достиг площадки с водопадом.
Возле самого водопада было множество торговцев сувенирами и еще больше припаркованных машин. Но мы все-таки нашли небольшой пяточек, где разместили наши велы. Простояли они не долго, минут пять, пришлось перетащить в другое место. По мнению одного из торговцев, они сильно мешали «бойкой» торговле сладостями. Водопад красивый, но уж больно много людей было в это время. Почти уверен, что утром здесь почти никого не будет.



Через километр (а может и меньше), был подъем к еще одной интересности. Озеро Журавлиное или Мертвое озеро. Вода в этом озере насыщена сероводородом, поэтому в его водах минимальная жизненная активность. Жабки да личинки насекомых. Никакой рыбы Улыбка. Но на закате дня фотографии получались отменными. Это чувствовали не только мы, а все кто поднялся к озеру. Очень красивое место…





Еще через метров 500 увидели на противоположенном берегу горной реки источник воды. К нему был переброшен мост из поваленного дерева с перилами. Источник активно бил из расщелины в скале, вода чистая и с приятным вкусом без минерализации. На всякий случай набрали с запасом на стоянку.





А стоянка у нас была козырная, практически на собственном островке. С одной стороны островок омывался чистейшей рекой, а с другой стороны были очень крутые скалы поросшие елями со следами мин )))) Когда мы приехали, на одной из части островка была семейная пара с младенцем, но они собирались в течении часа ехать домой. Нам оставалось только подождать немного времени и не кричать, чтобы не тревожить мелкого. Почти все с задачей не справились ((((
Ребята покинули место отдыха, и остров оказался на эту ночь полностью в наших владениях. На ужин был приготовлен борщ, за ингредиентами которого мне пришлось побегать по магазинам. Польская тушенка оказалась очень необычной. Это перемолотое до состояния фарша мясо. Но даже находясь в кипящей воде борща оно не разваривалось, а так и плавало кусочками )))). В следующий раз, я старался делать эти кусочки совсем маленькими ))).
Когда все было приготовлено и съедено, и мои обязанности на этом закончились, захватив чашку чая и взяв каримат пошел на берег реки и лег посмотреть на небо. Сегодня был пик звездопада Персеиды. Но как на зло небо было покрыто дымкой, и во всем этом киселе были видны только несколько точек самых ярких звезд. Допив чай, полез в палатку. День был длинным, хотелось выспаться…
Через время народ расползаясь по палаткам устроил фотосессию с подсвеченными домиками туристов. Результат воплотился в памятные магниты )))




Проехали за день: 45,17 км.
Максимальная скорость: 41,0 км/год.
Средняя скорость: 14,1 км/год.
Время на педалях: 3:11:59

Карта день 5 - https://www.strava.com/activities/370909825
Записан

... ветер в голове попутным не бывает...
tatarinus
Велоперец
****
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 445


ЛуАЗ-969М


Просмотр профиля
« Ответ #10 : 11 Февраля 2016, 23:46:31 »

 Водоспад Кам'янка зараз

Записан

-А ти хотів би до цариці на службу?
-Не хочу служби, я хочу шаблю і коня.
Gremlin
Веломонстр
*****
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 516



Просмотр профиля
« Ответ #11 : 16 Февраля 2016, 16:57:43 »

Спасибо Коля, скрасил отчетом серые рабочие будни и сразу захотелось новых путешествий и впечатлений! И даже нас не ругал)
Записан

Sapienti sat
Gremlin
Веломонстр
*****
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 516



Просмотр профиля
« Ответ #12 : 28 Января 2017, 14:57:20 »

Люблю іноді перечитувати звіти з минулих подорожей,оновлюєш в памяті все що було цікавого.
Записан

Sapienti sat
hooll
Веломонстр
*****
Offline Offline

Пол: Мужской
Сообщений: 1306



Просмотр профиля
« Ответ #13 : 11 Апреля 2018, 21:57:04 »

А мне даже захотелось его дописать Улыбка
Записан

... ветер в голове попутным не бывает...
Страниц: [1]   Вверх
Печать
Перейти в:  

Подпишитесь на RSS-ленту!