"Мошногірські хребти"
Машрут: Черкаси(ЧНУ)-Селена-Сокирне-Будище-висота 202-4 дубки-Закревський бір-Старосілля-.... урочище - Ірдинь-Дубіївка-Р.Поляна-Героїмовка-Черкаси.
Старт - 9.35
Фініш - 18.30
Відстань - 109 км
Асфаль/грунт/ацкий грунт - 61/35/4
Час на сідлі - 6 год 1 хв
Поломки - 1
Травми - 2
Почалося все з лавочки коло ЧНУ (пединститут), рішили - їдим.
Спочатку було супер настрій і попутний вітер по дамбі на Світанок. В Будищі підкріпилися запасами продуктів і вперед на гору по стежичкі. По напису на монументі - "Годінна гора 1835" походу, нз.
фото
Найшли те місце де стояла вежа з якої можна було бачити і Київ і Полтаву і Канів. Захотілося і самим подивиться... Хто казав що велосипедисти не мавпи? Залізли на найвище дерево, но, ефект недуже...
"Прекрасно сиділося зверху, тишина, вітру нема/штиль/, комарі не їдять..."
фото
Спускалися потихеньку вниз, як не дивно дорога харашо протоптана велобайкерами. Лісна дорога привела до Природно-заповідного фонду "Чотирьохстовбуровий дуб".
фото
Далі нецікаво, дорога як дорога...
Но тут то свині нажралися!!!!
...
Виїхали на непроходиму дорогу... проїхалися по ній не звертаючи в ліс.
Трошки поезії
СонцеГрязь літала і свистіла,
Всюди падала вона,
І нахально приставала,
До мого коня...
Лізла в уші, ніс, очі
І шлема замазала.
Після цього я не SAAb,
А свиня якась... Цікаво, а чому назвали "Закревський бір", я там санаторіїв небачив...
.
фото
І знову почалася каша з піску і пилу. Яка була успішно пройдена моїм знайомим /Костя/, а мною повністю провалено... потрібно було взувати ширшу гуму...
І тут ми неожидано виїхали на асфальт
.... с. Старосілля...
Наш обід на лавочці контролювався старожилом села навпроти: "Мусор не кидать!!", іі слова...
І чому ми поїхали не через Мліїв, а поперлися лісом? Ніхто незна! Поїхали напряму через ліс на ірдинський спуск, но дорога загубилася, там велась лісозаготівля...
Після блуканюю по лісу, найшлась зараза... Хвилин 5 роздумів в яку сторону на перехресті їхати. Нада завжди з собою брати компас, навігатор, лісника... і тд... По моху і дереву визначено напрями ПН-ПД.
Дорога виявилася через 1 км непроходимою. Там ще наступала покришка велосипедиста!!! Дерева повалені, яри, гілки, трава, електрощіток, і тут він - асфальт, знайомі ліси. На спуску чомусь я тільки розігнався до 62 км/год
.
Далі нецікаво - асфальт, Ірдинь,
Хотя є одна знахідка. Перед Ірдинем було побачено справжні артилерійні снаряди 
фото
http://www.smotri.te.ua/images/2009-05/items.1242852972_6.b.jpg
...
Дубіївка, дуже "гладенька"
дорога, Руська поляна, Героїмовка, відпочинок...
Ахтунг. І тут стався апокаліпсис для мене. Піднявши сідло і проїхавши пару метров, частина рами в яку входить трубка сідла, на з’єднані з основн рамою - тріснула, но залишилася жива... як виявилося вона давно хоче на "волю". Но рівння у перевернутому стані об дерево і забивання трубки в тому ж стані... і я знову на ходу. Тільки тепер я став схожий на якогось ппц ВМХ...
Стан після покатушки - вбитий на 87%.
Щодо травм, впав Костік, харашо що хоч на кущі, не і ще подер і покусали сильно ноги, а в Мене після відпочинку в Ірдині почало сильно боліти коліно.
п.с. Жаль назад не поїхали болотом.
Велопоездки и велопутешествия
