Маленький відповідь великим дорогам.
Субота, 3 години ранку, я отхожу від святкування чи то аочатку весни чи дня народженя Д-а..., незнаю... в 5.58 на вокзалі..вспіли...
В 11.17 годин два бестрашних хоробрих лицаря виїхали з Поташа в Маньківку, вітер як завжди непопутний. Поївши в ліску божими продуктами і набравшись калорій успішно було проїхано містечко,
фото1
Виляста дорога як вірьовка повела нас в с. Іваньки, село ніяке но з цукровим заводиком...
Вибрано напрям в Чорну Камянку
фото2
І не нас ьуди поніс могучий вітер при швидкості 10 км/год
, підїджаючи до села у мого друга серце, та шо там серце, душа "чуствовала" що потрібно їхати прямо по камням, а не повертати в ліво по треку...
І де ми опинилися? Я не буду висловлюватися... Сказано їдим, отже їдим. І помчалися ми по правій стороні річки Гірський Тікч, і понеслись по кручам, та виляючи по натоптаним божими коровками стежинки... І не помилилися ми шляхом, там відкривалася неймовірна природа небаченого розміру
, це і кручі, і чорні величезні жуки, а особливо карєр, яке захоплююче слово карєр, домчалися до с. Березівка...
фото3
В селі набравши чистої водички, направилися в Буки...
Або дорога така неймовірно рівна
, або там ніхто неїздить доповзли в центр Бук. Танк! Танк! Танк! Крутилося в мене в голові, я хочу бути танкістом, їздити на ньому і давити колорадський жуків, ..., бажаня пропало стати танкістом - побувавши в середині бойової машини, я там чуть неостався навіки, з моїм то ростом, я там був як червяк
.
фото4
Купити фонарика в селі неможливо, по словам торгашів: "таким неторгуєм", но "смикалка" вспомнила про зажигалку-фонарик... І наа мені той фонарик...Багато мені світла хотілося вечором...
Мета нашого перебуваня опинилася в низу, а ми зверху, недовго таке тривало знущання наді мною, гідроелектростанція, довгожданий обід з салом і сиром
...
фото5, фото6, фото7, фото8
Хтото казав що за станцією самий найкращий етап, природа, красота та ін - там токо 3 корови, рибаки, ну і звісно пороги... з Ч.камянки по Березівку краща була в раза 3!!!!
Пройшли ці "красиві" місця і понеслися через Багву, Ризине до Водяників...
Саме цікаве, в поході в Долину Дявола сусіднього села колодці були, а відрер жодного, то в цих селах інша ситуація, молодці...
фото9
Ночували за с. Водяники в ліску зправа, наївшись пшоняної кашки з маслом та тушонкою, прийшов до нас сон який заставив лягти спати. Мені спалося поганенько, круг нас збиралися звірята, чулося як вони шугали круг нас, но, коли розгорівся пеньок, всих як вітром здуло, і настала тиша... Розбудив мене ров оленя, так оленя!!! по звуку він був недалеко,... гад мішав спать, дето до години...
Утром після сніданку виїхали в 10 год на Звенигородку... і в мене почало боліти праве коліно...
Проїхавши місто дуже швидко, підїхали до Хлипнівки
фото10
Лісом їхати доволі приємно і чудово, далі Майданівка, дорога на Будище, дорога камінна, на бугор виповзли, і як тільки була вершина почався рівненький асфальт... їм що нехватило смоли, чи гроші пропили
, гади...
Будище-Будинок Архенгальда, Шевченкове(Кирилівка) - хата Шевченка, це все ми прбігли дуже швидко...
А от, хто казав що Тарас не велисопедист...
? фото11
І памятається мені вірш:
... Мені 13 менало,
Я пас ягнята за селом,
По кручі їхали туристи,
....
Це ж про нас велисоп....
Все було чудово, но в Вільшані "компонела"(перемикач задній) попав в спиці, жах, як, страх, думав все, штопор, стоп... трохи полагодивши я зміг їхати тільки на понижених передачах....
Хто казав що в Голодищі можна заблукати, ми його проїхали за 20 хвилин... і виїхали на дорогу до Млієва, цікаво що довше, Черкаси чи Мліїв.....
Я писалося в іншій
http://forum.velo.ck.ua/index.php/topic,400.msg4500/boardseen.html#new коли я був в лісі промчався велисопедист...
І накінець Ірдинь,
фото12, фото13
Кууда ми заїхали до знайомих, Де Вони нас покормили, велике їм - ДЯКУЮ... бо проїхали уже далеко за 200 км, і 4 години без перекусів...
Виїхали з Ірдиня в 20.40, ми не їхали ми мчалися, хотя сил уже було мало, Дубіївка, траса Сміла-Черкаси, побачили знак Черкаси 18, який нас змусив зібрати остані сили і поїхати...
Дома ми були в 22.55!!!!
У мене все боліло, що тільки могло, виходить в перший день здох мій друг, після 80 км він неміг уже і говорити, а мені стало неочень коло Ірдиня... все разом вийшло близько 235 км... на мойому бортовому компютері.
Велопоездки и велопутешествия
