Давно мріяв про цей велопробіг і таки здійснив свою мрію, вскочивши в останній вагон офіційної участі
Враження просто переповнюють! Витримав шалений темп ходу, холоднючі вітри у літній велоформі та неприємне падіння за 15-20км перед Переяславом-Хм.
День перший. Етап с.Чапаївка (Черкаси)-Переяслав-Хм.
Зранку вирішую де краще зустріти колону і їду на центральну площу міста де має бути урочиста зустріч із зупинкою. Тут вже все готове: підходять студенти технікуму, стоїть звукоапаратура і офіційні особи із спорткомітету міста. Один з них на моє прохання телефонує до керівництва велоестафети по Черкаській області щоб з'ясувати де вони рухаються адже по часу вже повинні бути в Золотоноші. Відповідь: вирушаємо із запізненням через проблеми зі здоров'ям в одного одеського учасника. Поїду їм назустріч щоб розім'ятися,подумав я і вирушив у напрямку Черкас. Приєднання призначив на горі деньгівського підйому щоб вигідно стартувати. Розрахунок вийшов на диво точним, за кілометр до спуску перестав іти зустрічний транспорт і було ясно що наближається "гримуча суміш" якої видно ще не було
Чекаю 5хв. на зустрічній полосі і тут
з'являються перші шоломи із-за рогу підйому і пруть так швидко нагору що мені небуло коли роздивлятись на таке захоплююче видовище (а тим більше закадрить щось на фотокамеру)і я миттєво починаю розкручувати свою RockMachinу щоб гармонійно влитись у пелотон. Кричу "Фізкультпривіт!!!" і я вже в групі! Яке щастя! Це вперше! Відчуття неймовірні!
Рухаємось 2км і тут подається знак зупинки для того щоб підтяглися відстаючі з тягуна. Виходить куратор південного напрямку велопробігу і гримає на передовиків, мовляв це вам не змагання і не слід так розтягувати пелотон. Рушаємо далі, Золотоноша, зустрічаємо захоплені погляди жителів міста і прибуваємо на центральну площу. Зустрічають,в мікрофон пояснюють про мету і завдання нашого візиту. Капітан столичної велогрупи закликає у мікрофон місцевих займатись велоспортом.Роздають атрибутику акції і.., бажають щасливої дороги. Вирушаємо далі... Дорога рівнинна з невеликими коливаннями, їхати проти вітру але це всередині пелотону не відчувається-підготовлені та сильні аси попереду ламали почерзі пориви вітру. Швидкість коливається в межах 30-37км/год, чуяю я що на мене чекають нелегкі випробування але темп тримаю. Кордон Київська обл., годинний піт-стоп і передача естафети. Хтось обідає, хтось латає дірку в пробитій камері, сидячи в автобусі, ін. фотографуються на фоні виразного напису "Київська область". Шикуємось в ряд для відеозйомки і прийому короваю від україночок з Київщини. Оголошення на старт. До Переяслава 36км. Їдеться доволі легко у межах тієї ж вищевказаної швидкості, проїхали кілометрів 20 і тут передні ведучі майстри велоспорту починають розкручувати швидкість 37,40,45,47-48км/год
Група почала рватись, стають на ноги, починають виляти задніми колесами,створюється небезпечна ситуація. Я теж включаю свої максимальні можливості щоб не відпасти і педалюю що є духу але тут дається взнаки розтягнутість групи,страшні пориви вітру проти яких не було резервів боротися і... жахливий завал, хтось притер мене в переднє колесо і я миттю приклався до асфальту, по сторонам теж бачу жахливі падіння. Добряче збив коліно, руль розвернуло на 180 градусів, вісімки на обох колесах, перевернувся на трубі передній перемикач швидкостей, вобщ. довелось сідати в Ікарус. Стало вкрай неприємно через це падіння
Цей завал спровокований різким прискоренням групою передніх направляючих, всі пощимились їх наздоганяти і почалась гармошка та виляння по сторонам. Я розумію що деяким спортсменам хочеться мчатись зі швидкістю 45-50км/год але це недоцільно робити в такій різношерстій групі. Потрібно якось дотримуватись головної ідеї велоестафети а не розривати пелотон на окремих ділянках.Очевидно це не доходить направляючим,їм начхати на постраждалих,головне наганятись в своє задоволення. Але всім хочеться проїхати етап а не сидіти побитим в автобусі із поламаним велом. Це не велогонка! До речі це не тільки моє особисте ІМХО а й ін. учасників. Прибули в Переяслав-Хм., зустріч, коротка музична програма в центрі міста. За цей час я підправив передній перемикач швидкостей і попросив замазати рани на колінах в автомобілі швидкої допомоги. Вечір.Їдемо на відпочинок в гуртожиток кулінарного ліцею. Здаємо свої веломашини в гаражний бокс,розселяють по кімнатах, ведуть в їдальню. Благо, профільний учбовий заклад накормив усіх смачною,поживною їжею і головне вдосталь
День другий Етап Переяслав-Хм. - Київ
Ранок. На дворі дуже похмуро. Виходжу надвір - страшно холодно. Тішить надія спасіння в русі). Такий же крупний сніданок і підготовка до старту. Правлю свої помітні вісімки на обох колесах, налаштовую ВС і починаю розминатись. Рушаємо. По програмі маємо заїхати на цетральний стадіон міста і зробити два кола пошани перед зібраною публікою. Потім вирулюємо на головну дорогу і вперед. За містом теж був ривок на прискорення і частина велосипедистів доганяли основу завдяки супроводжуючим технічкам.Їхалось добре, я зайняв стабільну позицію в ліво-центральній частині пелотону. Швидкість коливалась переважно від 27 до 37км/год. На в'їзді в Бориспіль зупиняємось,нас зустрічають короваєм, 10хв. і в путь. За Борисполем славне столичне шосе. Тут швидкість дещо зросла
Знову переднім спортсменам захотілось розіграти проміжні фініші але на це вже не піддавались і тримались безпечної дистанції. Біля великого знаку "КИЇВ" на в'їзді в столицю короткий піт-стоп, дозаправка водичкою, фотографування тощо. До столиці добрались але місце нашої дислокації - оздоровчий табір в Пущі-Водиці, а це ще 47км пробігу.
Крутимо по лівому березі, потім тросовим Південним мостом, намагаюсь кинути оком на Дніпро і кручі правого берега. Знов розривають пелотон на підйомах і я знов відвалився хоч і не один. Причину свого відвалу знаю - не тренував підйоми на важчих передачах.Чую раптом голод до шлунку підступає, сили покидають, так я миттєво витягаю поживний батончик Снікерс і жую його на ходу, потім ще три шоколадні цукерки і порядок, повинно вистачити до пункту дислокації. По Кільцевій кілометрів 10-15 їхали втроьх і тут щастя) нам допомогли столичні пробки, на одному з перехресть стояла основна група. Тусуємся хвилин 5 на пробці і рушаємо в Пущу-Водицю яка вже десь близько. Приїхали, здаємо велосипеди, розселяємось по зручних номерних апартаментах в яких є все: санвузол зі всіма аксесуарами, шафа і стіл з вбудованим холодильником, велике дзеркало і гарна постіль. Приводимо себе в порядок, відпочиваємо і йдем у їдальню. Борщ,тушена картопля або гречана каша із великими шматками м'яса,хліб,пампушки з часником,салат з помідорів,млинці з медом, йогурт, чай з маслом, печиво, вафлі, сік.., ось таким ситним меню пригощали ввечері та вранці. Ситі та довольні розбрелися по номерах
День третій Пуща-Водиця - Майдан Незалежності.Фініш
Формуємо загальну колону із всіх троьх всеукраїнських напрямків велоестафети. Кожному напрямку для ідентифікації видають велофутболки: яскраво-зелені - нашому південному, сині - західному, темно-червоні - східному. Їдемо в серце столиці- Майдан Незалежності по проспекту Перемоги. Незабутня мить! І ось ми вже на Хрещатику в очікуванні урочистого велопроходу. Проїздимо повільно Хрещатик і ось наша мета! Фініш! Нас урочисто зустрічають глядачі та міністерські керманичі зі сцени. Лунають промови зі сцени заступника Мінмолодьспорту, учасників велоакції та олімпійської призерки Ганни Безсонової. Встановлюються прапори всіх областей які зібрала велоестафета. Викликаються на сцену капітани велокоманд для вручення медалей і грамот всім учасникам. В небо запускаються кольорові повітряні кульки як завершальна урочиста мить. І все, лаштуємось додому герої.
Мій фоторепортаж з коментарями ->
http://foto.online.ua/rockmachine/2/
Велопоездки и велопутешествия
