Дійові особи:
Автор, рижисер | Юра | Руслана | Света | Назар |
 |  |  |  |  |
Лосі
1 день. 21 травня Суботній ранок розпочався дуже рано, автор встав рано, хоча це на нього не було схоже. Подумавши та попивши чайку він дочекався знайомого. Вся група зустрілася у призначений час та місці. Нагрузивши велосипед 5 кілограмовим наметом та ще казанком, 2 спальниками, 2-ма керематами, продуктами - автору це показалося забагато, але їхалося як хмаринка в небі.
В цій поїздці перший раз в похід вийшло троє туристів, можливо, вони ходили раніше, а от на велосипедах це все вперше. Навіть вперше така велика відстань. Деякі сумнівалися, але читаємо далі.
На саму Тарасову гору мандрувало дев’ять осіб з них п’ятеро - велотуристи, інші - так звані “лосі”. Все починалося відмінно, тепла сонячна погода + 26 С, без вітру та хмаринки.
Перша зупинка на Свидівському лісництві, де набиралася холодна вода та накачувалися камери “лосями” - туристам. Група рушила далі, але недалеко, нова зупинка, де “лосі” їли морозиво, навіть не пили пиво.
Знову маленький переїзд, все таки обідній час (12 годин - авт.), поповнення цінних калорій.
А ви знаєте, скільки велосипедист витрачає енергії при їзді на велосипеді зі швидкість 20 км/год протягом 1 години?
Обід був недовгий, адже їхати ще більше 25 км. До х. Хрещатик знайома дорога на якій нічого не змінилося, хіба що будують нові озера для риби та добудовують на березі Дніпра невеличкі будиночки. В Хрещатику попивши водичку, на групу напав який місцевий абориген, який заховавшись за парканом кричав про власність на воду і те що її пити та брати не можна, але ці всі закиди успішно відбито представником “лосів”.
Після х. Хрещатик невеличкий переїзд чи переповз, чи перехід, чи непрохідні піски. Для когось - рай, а для когось - випробування, особливо, хто в поході перший раз. Дехто йшов, дехто їхав, але ж туристи не шукають легких шляхів. Після кожного піску починається гладенький асфальт.
В селі Михайлівка знайдений автором місток через р. Рось на секретних знімках із космосу виявився доволі новим та проїзжабельним (клікабельним).
Далі як в казці Хутір-Хмільна, Хмільна, Пекарі та виїзд до Дніпра. Яку хорошу та гладеньку дорогу будують до вертолітного майданчику від Канева. Пам’ятна фотографія на табличці “Канів”. Під’їзд до причалу “Тарасова Гора” і ось воно - чудо. Так як поїздка була приурочена річниці (150 років) перенесення тіла Т.Г.Шевченка до Канева та прибуття до Канева справжньої козацької чайки!
Чайка вражала всіх, так як до цього такого подібного ніхто не бачив, можливо. Це була не маленький парусник, а справжній бойовий човен з вітрилом та гарматами, а на ньому... Екіпаж чайки “Спас” складався з бравих козаків, всі виглядали як справжні із 18 століття. Деякі схожі по малюнкам, навіть був колектив із м/ф “Казаки”. Якщо хтось не поїхав - багато втратили. Але ейфорія тривала не довго, до часу коли чайка не відчалила від берегу та не пішла в далеку подорож, салютуючи всім на березі із всіх гармат.
(Про те як чайка ходить - мовчим).
Присівши на березі, група обідала та дегустувала кримське вино і тихенько дивившись на гастрономічні розміри пляшки горілки, яку дегустували козаки на обід. Ото браві козаки, не те що наші “лосі”.
Час спливає швидко, тому вже о 17:00 всі були на Тарасовій горі, де до велосипедистів поставилися привітно охоронці. Так би завжди. Вигляд з гори на Дніпро, кручі та ліси - неповторний! Кілька фотографій на згадку і все...
Так звані “Лосі” поповнивши свої лави ще одним велосипедистом (якого загубили в Пекарях) помчали на Черкаси. А туристи неспіша покотили в Канів та ГЕС. Поповнивши запаси хлібом, сіллю та пивом, настав час шукати ночівлю. Вибір був невеликим - стояти неподалік козаків чи старовірів, вибір став однозначно - стоїм на березі Дніпра, неподалік старовірів. Це був правильний вибір, так як на Запорізькій січі голосна музика та постійні вистріли гармат.
На вечерю автор зварив, по словам туристів - дуже смачний, із секретних інгредієнтів суп. Із нами також стали два веселих київські велобайкери, які теж автором накормлені супом та напоєні чаєм. Перші пішли спати Руслана та Назар, які дуже швидко відключилися, Юра трохи згодом, всі ці особи спали в наметі. А от автор постеливши керемат та залізши в спальник (Pinguin Savana), порахувавши зорі та лягши на бочок заснув під гру якогось невідомого бандуриста. А ще одна туристка - Світлана, сиділа разом із київлянами, дивившись на вогнище та слухавши анекдоти не спала.
2 день.Ранок, неділя. За ніч до стоянки добався ще один піший турист - Назар (з Львова). Виходило - в нашому таборі було 8 осіб.
На сніданок автор приготував - золото та чай (золото=гречка). Початківці як завжди пручалися їсти, нічого, кілька разів в походах їх навчить як правильно снідати. Табір згорнувся о 9 ранку попрощавшись із Юрою, який поїхав по лівому березі Дніпра, інші 4 туристи рушили до Черкас.
Маршрут пролягав через Пекарі, Хмільна, Михайлівка, Межиріч - де була перша невеличка зупинка. По трасі група набирала всі 24 км/год. В с. Софіївка - перекус печивом з водою і далі в дорогу. В с. Мошни автор відчув кольки в руках, далі на ногах та тілі, потихенлко прийшов “армагекапец”. Але, все це був тільки каплі дощу, який йшов за далеко кілометрів. В цертр с. Мошни група прибула о 12:00. До Черкас залишалося небагато, та і їхати було неважко, одна проблема - сонце і ще раз сонце... Мошни, Будище, Сокирне, лісництво, колодязь, обід, Свидівок, Дахнівка і нарешті Черкаси.
За 2 день:
Пробіг - 77 км
Середня - 18.2 км/год
Явища - сонце, +28 С, трохи хмар.
Поломки - 0.
Травми - поранення руки у Назара
перегрілися на сонці всі учасники.
Велопоездки и велопутешествия
