[hooll]

В цьому звіті я хочу описати свої враження та спогади про мою поїздку по замкам України.

День 1. (28.04.2011)

1.   Луцьк (Замок + цікавинки)
2.   Олика (Помістя Радзивілових + костьол)
3.   Клевань (Замок + костьол)

Перша година дня, мій потяг після 12-ї години нарешті привозить мене на початок мого маршруту в місто Луцьк.
На початок мандрівки, баул на велосипеді важить 20 кілограмів. На рівнинній місцевості це майже не має ніякої різниці, але вже на третій день я відчую всю цю вагу )))).
Перший замок і перші враження. Доречі, в’їздна брама до Луцького замку (чи замку Люберта), зображена на 200 гривневій купюрі. Замок майже повністю відреставрований, але на початку туристичного сезону ще не всі експозиції працювали. Але все одно, було дуже цікаво поблукати чудово відреставрованим замком.



Взагалі, в Луцьку всі цікавинки зібрані всі в одному кварталі, на площі в декілька кварталів. Це дуже зручно, буквально все можна об’їхати за дві години.
На жаль не вдалось потрапити в аптеку-музей. Не зміг залишити велосипед без нагляду. Це мабуть найбільша проблема в одиночній подорожі, відсутність підтримки.

Дорога до Рівненської області була дворядна і широка, тому проблем з машинами я не відчував. Вже на виїзді з очередного села, мене зупинила жінка з велосипедом та хлопчиком років 7-8. Вона попросила мене поміняти швидкість на велосипеді на передньому перемикачі. Поки я робив цю не хитру процедуру, малеча встигла натиснути на єлектронному спідометрі кнопку і всі показники за день було стерто. Відразу згадалась пісня «Нажми на кнопку – получишь результат»... Тому показники за цей день тільки по кілометражу. Всі інші недостовірні .



В цьому селі звірів немає, є тільки птахи ))))

Олика – маєток Радзивілових. Біля маєтка побудований старовинний костьол. Ось він мене найбільше і вразив. Я навіть можу сказати, що це самий цікавий костьол, за весь час моєї подорожі. Дуже готична споруда, хоч і знаходиться в аварійному стані. На жаль фото не передає всієї краси костьолу…
Сам маєток Радзивілових в даній час перебуває на балансі психіатричної лікарні, і в його стінах знаходяться біля 400 пацієнтів. Територію маєтка відвідувати не забороняється, чим я і скористався ))).



Клевань – замок. У цього замку не дуже весела історія. За радянських часів на території будівлі розташувалась в’язниця. Але вже з середини 90 років, замок покинули і з того часу він невпинно занепадає. Місцеве населення як може сприяє цьому процесу. Поїздивши коло замку намагаюсь потрапити на його територію, але перед самими в’їздними воротами чую п’яні крики місцевої молоді. Тому заради власної безпеки відмовляюсь від відвідування замку.



Як не приємно мандрувати, але завжди настає час, коли потрібно набирати воду для ночівлі, та шукати місце, де можна зручно, а головне безпечно примоститися ))).
Відразу за селом на пагорбі був зручний та приємний ліс, там я і зупинився на ночівлю.

Проїхав: 71,50 км.

[hooll]

День 2. (29.04.2011)

1.   Дубно (Замок)
2.   Тараканів (Форт)
3.   Білокриниця (Палац)


Всього якихось 60 км від місця зупинки і я біля Дубенського замку. Це теж один з повністю відреставрованих замків України. Тут в касі замку мені дали найяскравіший квиток всього за 5 грн. )))). Вперше я мав змогу спуститись в каземати замку, і відчути атмосферу середньовіччя, коли саме в цих казематах солдати минулого мали проводити більшість свого часу на службі при королі. Волого, холодно і зовсім мало освітлення. Місцями, щоб безпечно пересуватися вперед, я використовував спалах фотоапарату )))) Дуже цікавий засіб пересування, навіть згадав фільм «Спуск», де головні герої використовували інфрачервоний режим зйомки камери, щоб мати можливість пересуватися в печері при повній темряві.





Коли вже не залишилось де блукати просторами замку, я розмістився на одній з лавочок біля фонтану, і ще раз роздивився свій маршрут. Знайшов Тараканів та рушив в напрямку Тараканівського форту.
В цьому плані мені дуже пощастило, буквально на в’їзді до форту мене зустрів колоритний дід, який з превеликим задоволенням влаштував мені дуже цікаву екскурсію по фортифікаційним спорудам. Розмах форту вражає, він і справді величезний. За ті півтори години поки мене водили по території форту ми встигли тільки дуже поверхнево подивитись на його залишки. По підземним лабіринтам в мене бажання ходити не було, та і дід наполягав, що це є дуже небезпечно. Кожен рік в пастках форту гине декілька чоловік, а скільки травмується – не перерахувати. Офіційно заходити до форту заборонено, але фактично, тут протягом дня ходить безліч людей.
Після такої чудової екскурсії, я не міг просто так відпустити діда, і дав йому на пиво 10 грн. Я вагався спочатку, не хотілось образити чоловіка, який сам, з щирим серцем, запропонував мені свої послуги гіда.



І знову дорога.
Десь за кілометр від межі Рівненської області зустрів двох (і єдиних за всю мандрівку) велотуристів. І я і вони були досить втомленими, тому привітались простим взмахом руки. Але все одно приємно відчувати, що ти не один.

Білокриниця – палац. Сьогодні це вже коледж лісового хозяйства (здається саме так було написано). Ідеально відреставрованний, і гармонійно поєднаний з парковою частиною. Охоронець який стояв біля вїздних воріт палацу не заборонив мені відвідати територію та скористатися фотокамерою. Чудовий приклад, коли місцеве населення не розграбувало свого часу маєток поміщика, а зберігло його, та залишило в недоторканному стані для своїх нащадків.



Кременець цього дня (вечора) проскочив майже не зупиняючись, часу все одно не залишалось, тому залишив його на наступній день. Поїхав шукати місце ночівлі десь на межі заповідника Медобори.



На ночівлю зупинився під божою горою біля ідеально круглого озера. Вода прозора, холодна. І відчувається, що озеро досить глибоке. Дуже приємне місце зупинки. На небі трохи гриміло, тому непроханих гостей я не чекав ))))



Пройдено: 123,08 км.
Максимальна швидкість за день: 43,50 км/г.
Средня швидкість за день: 18,20 км/г.
Час в дорозі: 6:46:10

[hooll]

День 3. (30.04.2011)

1.   Почаєв (Почаєвська лавра)
2.   Кременець (Замок Бони + інші цікавинки)
3.   Вишневець (Палац Вишневецьких)

Які всеж такі чудові краєвиди під Кременцем!!! Немає нічого кращого, ніж прокинутись вранці з таким краєвидом на озеро і гору (дуже схоже, що це в минулому кратер вулкану). Сидів на пагорбі, пив чай, дивився на озеро і розумів – життя прекрасне, і все це залежить саме від нас самих. Можна весь день валятися перед телевізором з банкою пива, а можна взяти карту в руки, і мандрувати Світом. Ні, я ніколи не проміняю це відчуття на комфортний затишок будинку чи квартири...

До самого Почаєва дорога поступово набирає висоту, це буде гарно видно вже на самому пагорбі, де розташована Почаєвська святиня.
В самому місті я досить довго шукав, де можна примостити свого велосипеда. Ну не міг я повірити, що в такому туристичному місці немає платної охороняємої автостоянки. Але її таки небуло... об’їздив, все – нічого... і тільки випадково з уривку фрази я зрозумів, що стоянка таки є, біля самої Почаєвської лаври. Безкоштовна, та ще й охороняється. Ось такий сервіс біля святині .



Біля святині є щось на зразок готелю. Є два варіанти зупинки, за 20 грн або безкоштовно. Але черга жива, тобто забронювати собі місце неможливо.
Сьогодні в лаврі було не так людно як на свята, і що мене насправді вразило, ніхто не забороняв фотографувати!!! Майже завжди на території таких закладів знімати забороняється, але не тут .
Дуже гарний краєвид навкруги, видно на декілька десятків кілометрів.



Кременець. Дуже вузькі вулиці, дуже важко рухатись на велосипеді. На одному з перехресть водій авто непомітивши мене ледь не збиває. Вчасно встигаю зреагувати. Надалі намагаюсь бути ще помітнішим ніж вже є. Вже не тулюсь до краю дороги, а їду за метр від краю. Так мене вже важко підрізати, і водіям доводиться чекати, поки звільниться зустрічна смуга, і тільки тоді вони мають змогу мене обігнати. До цього вони протискались між мною і зустрічним потоком ледь-ледь не зачіпаючи мене...



Замок, точніше його залишки. Розташовані на найвищій горі в місті. З неї як раз дуже зручно знімати місто. Особливо тут дивитись немає на що, але краєвид чудовий.
Після відвідування руїн, на спуску біля узбіччя дороги під тінню вікових сосен відпочив та пообідав.



До речі, забув сказати, випробував новий спосіб харчування в мандрівках. Вечеря як і завжди: суп, а в ранці я готував подвійну порцію, одну з них брав з собою як обід )))). Досить приємне доповнення до звичайного йогурту з булочкою .

Півтора кілометровий тягунчик на найнижчій передачі, і я вже по за межами Кременцю. Хоч в мене в баулі і було що найменше 20 кг речей, на всі без виключення гірки я забирався власними силами на педалях.

За пів години весняне сонечко змінилось на похмуре небо вересня. Поки дістався Вишневця, вже почав накрапати зовсім маленький дощик. Палац Вишневецьких був на плановій реставрації, але на територію пускали всіх охочих, які могли заплатити 5 грн. ))). Через похмуру погоду фотографії вийшли досить сірі, насправді палац має рожевий колір . Здивувала кам’яна лавка, вона мабуть для кам’яних дуп )))). Не знаю, можливо влітку на ній приємно посидіти в затінку, але в інший час… вибачайте )))))



Місцевий житель дуже наполягав, щоб я відвідав місто Залізці. Мотивуючи мене тим, що в ньому є замок. 30 кілометрів вбитої третьосортної дороги і я в Залізцях. Місцеві жителі ні про який замок в своєму місті не чули. Прикро, майже пів дня в тартари. Набираю води та їду до найближчого лісу на ночівлю. Як раз встигаю приготувати вечерю і чай, як починається дощ. Чай допивав вже в наметі, та дивився по мапах, як краще дістатись Збаража.
Єдина розрада в цій ситуації, я побачив справжній водяний млин, звичайно вже не працюючий.




Проїхав за день: 115.73 км.
Максимальна швидкість за день: 46.50 км/г.
Середня швидкість за день: 16.50 км/г.
За педалями: 6:59:29

[hooll]

День 4. (1.05.2011)


1.   Збараж (Замок + інші цікавинки)

З ранку до 11 години йшов дощ, виїхав тільки за чверть на дванадцяту. Поки вийшов з лісу, був геть мокрий )))) Та і на дорозі деякий час їхав досить повільно, щоб остаточно не замочити речі. Але вже через півтори години асфальт почав сохнути, і до мого приїзду в Збараж вже яскраво світило сонце.



Старовинне місто з досить сонним рухом, можливо це тільки 1 травня ))). Швидко роздивився старовинні будівлі міста: церкви та костьол, та хутко до замку. Але тут мені справді не пощастило. В цей день в Збаражі відмічали свято початку туристичного сезону, і парк який прилягав до замку (замок в тому числі), були густо вкриті людьми. Рухатись в такому густому людському струмку було важко. А про те щоб з велосипедом потрапити до замку можна було взагалі забути…



Зробив декілька знімків, та поїхав шукати місце, де можна пообідати. Знайшов відкритий майданчик перед магазином із столиками, за якими ніхто не сидів. Воно і не дивно, майже все місто було біля замку ))). З великим комфортом пообідав, купив де що і поїхав до Скалату.

Від’їхавши від Збаража кілометрів 12 прямо біля дороги тік швидкий і чистенький рівчачок. Не втримався, сховавшись за кущами, не так вже далеко від дороги, та помився. Що не кажи, а чисте тіло для мене важить багато ))). Поки зібрався, на горизонті почали збиратись грозові хмари. В цей день я вже не надіявся потрапити в Скалат.



Ще через декілька кілометрів помітив досить затишний ліс і що сили помчав до нього. Заліз подалі і швидко поставив намет. В мене тільки і вистачило часу, щоб закинути речі як почалась злива, на годиннику 17:30. Готував на газу прямо в наметі. Дощ скінчився близько восьмої вечора.


Проїхав: 58,45 км.
Максимальна швидкість за день: 37,30 км/г.
Середня швидкість за день: 15,20 км/г.
Час в дорозі: 3:50:11


День 5. (2.05.2011)

Десь о півночі знову пішов дощ, і не вщухав аж до 18:00 наступного вечора. Дощ був досить жвавий, тому про продовження подорожі в цей день можна було забути. Весь день читав книгу Харукі Муракамі. Досить містично, після закінчення книги, за декілька хвилин скінчився дощ )))). Повечеряв о восьмій годині і завалився спати.






Далі буде...

[hooll]

День 6. (3.05.2011)

1.   Скалат (Замок)
2.   Заповідник Медобори (проїздом)
3.   Сатанів (залишки в’їздної брами + руїни замку)
4.   Гусятин (Костьол)

Після добового дощу перші 50 км спідометр працював уривками. Але потім, після того як прогрівся, запрацював )))).



Скалат – замок знаходиться на реставрації. Люди все більше розуміють цінність цих споруд в туристичному та історичному плані. І місцеві чиновники все охоче виділяють гроші з місцевого бюджету на реставрацію. В майбутньому замок буде головною туристичною точкою району. До замку я не потрапив, але це не важливо, так як на цей час встигли відбудувати тільки чотири кутові башти та стіни. А їх можна роздивитись і з зовні. Дуже цікавий замок.
Також у Скалаті я придбав дуже смачний місцевий йогурт та булочку з маком .





Після відвідин Скалату похмуре небо змінилось на яскраве сонечко, і настрій став стрімко підійматись вгору .

На кордоні з заповідником Медобори зустрів групу мототуристів. Було дуже приємно, коли кожен з них привітав мене помахом руки .
Напис на одній з дошок в заповіднику: (Ваша поведінка в лісі – дзеркало вашої душі). От би такі написи в наших лісах та парках. Можливо смітили б менше.



В селі Красне помічаю цікавий костьол. На жаль сонце було на проти об’єктиву, і нормально сфотографувати споруду не вдалось.



Сатанів. Як тільки в’їхав в межі міста, відразу спитав, де в них знаходиться замок. На що отримав вичерпну відповідь не тільки про замок, але ще й про залишки мурів в’їздних воріт. З них і почав огляд старовинного міста. Дійсно, дядько не помилився, одні залишки колишніх захисних мурів. Я навіть підозрюю, що вони вже знаходяться в приватній власності.





А ось від замку взагалі мало що залишилось. З півночі залишки стіни, частковий фрагмент башти і цегляний камін з трубою... Так-так, сам камін без будь яких ознак будівлі ))). Трохи пізніше я здогадався, скоріш за все будинок був дерев’яний, а коли він зник з обрію історіі, камін залишився в досить доброму стані.

Гусятин – мініатюрне містечко з дуже приємними вулочками. Дуже симпатичне, з янголом-охоронцем на стелі в центрі міста. Ще в місті є старовинний костьол, і як завжди, дуже важко знайти ракурс, щоб його можна було вдало сфотографувати. Вдалий ракурс знайшовся на іншій стороні ставка ))).



За 15 км до Чорткова встав на ночівлю.

Ось декілька фото мого місця зупинки. Всі вони виглядали приблизно однаково .







Поки готував їжу, просушив майже всі речі яки встиг намочити за останні два дні .

Проїхав: 125 км.
Середня швидкість за день (приблизно): 19.00 км/г.

[hooll]

День 7. (4.05.2011)

1.   Чортків (Замок, костьол)
2.   Теребовля (ЖД вокзал)

Прокинуся, прохолодно. Вдягнувся досить тепло, приготував сніданок та подвійну порцію чаю. Поки знаходився в лісі, не знав, який на справді холодний вітер дме зовні. Коли виїхав на трасу до Чорткова, я відчув потужний вітер в обличчя... Настрій трохи погіршився, цей вітер (як що не зміниться) буде дути мені в обличчя весь день. Швидко їхати не можу, тому ввімкнув передачі 2/3 і як зомбі тулю до Чорткова.
В місті тіж самі вузенькі вулички та щільний рух машин. Дуже важко слідкувати за рухом транспорту та видивлятись цікавинки міста. Але мені все вдалось )))) Подивився все, що було описано в путівнику. Найбільше сбодобались: старовинна ратуша з механічним годинником який досі справно відліковує час. Базарна площа, старовинний костьол майже в центрі міста. Вщент розбита бруківка на підйомі довжиною у 2 км. Ну і звичайно залишки замку. На скільки я зрозумів, замок знаходиться в приватній власності. І власник не зацікавленний в реставраціі історичної цінності. А жаль. Замок знаходиться в дуже занедбанному стані, і чудово видно, як потроху його розбирають... Прикро...





А потім було зовсім важко. Вітер в обличчя і близько 50 км до Теребовлі. Майже на всі гірки я вибирався на передачах 1/1. За 5 км до Теребовлі почався дощь, темперантура впала ще на декілька градусів.
Подзвонив додому, хотів взнати, чо мене чекає на декілька днів вперед. Вночі невеличкий мінус, в день дощь. І так 2-3 дні. Нажаль я не був готовий до таких складних погодних умов. Прийшлось прийняти рішення про повернення додому...

На вокзалі в Теребовлі дуже привітна пані швидко знайша мені найкращі можливості з тих що були як дістатися до Сміли. З Тернополя до Одесси а дали потягом до Сміли.
Я був на стільки втомленний, що вже не міг навіть відвідати замок в Теребовлі, ледь заставив себе поїхати в магазин, взяти собі йогурт та круасан. Дизелем дістався до Тернополя, а там через 3 години вже грузився в потяг на Одессу. В 22:00 коли прибував мій потяг на дворі було +3 градуси...
Заснув миттєво...


Проїхав за день: 82.28 км.
Максимальна швидкість за день: 52.40 км/г.
Середня швидкість за день: 15.10 км/г.
За педалями: 5:26:14



День 8. (5.05.2011) Одеса

О сьомій ранку потяг привіз мене в Одесу. Зібрав велосипед, погрузив на нього баул і поїхав провідати улюбленні місця .
О десятій не втримався, і поснідав в МакДональдсі )))).
Придбав у букіністів книгу і час який залишився читав та доїдав шоколадне печиво, яке купив ще в Гусятині.
Дорога додому була без пригод .

Проїхав вулицями міста всього 20 км.

Всього за час мандрівки проїхав: 596,04 км.


Висновки.

Тернопільщина дуже насичена цікавими місцями, це справді край старовинних замків. А ще тут є печери, водостпади. Ті хто цікавиться архітектурою або релігією, тут є безліч церков та костьолів. Планую в 2012 році повернутись, і проїхати другу частину своєї подорожі.

Всі фото можна подивитись: http://hooll.io.ua/album446503

Відео можна переглянути: http://hooll.io.ua/video26951

Карта маршруту:

[Gremlin]

Можна повторити) Ще б аби Чернівці і Львів якось захопити.

[КТМ]

неповторно!!
так тримати.

[dr0n]

Интересный рассказ, насыщенный маршрут.
По оргомным дневным пробегам видно преимущество соло-походов (мобильность).
Может и сам когда нибудь попробую одиночку.
А что это за палаточка такая интересная?

[hooll]

2 Gremlin: финиш у меня как раз и был запланирован на 10 мая в Черновцах

2 dr0n: Да, маршрут очень насыщенный, по планам у меня в среднем было по 3,5 замка в день!!!
У соло-походов не так у ж и много преимуществ Хотя лично мне они нравятся
Палатка Трамповская, чисто одноместная Двухслойка, 2 кг. Дуги алюминиевые, по типу полубочки. Вобщем скоро сам увидишь ))))